Страница 1

Єва
Артуро Перес-Реверте


Фалько (укр.) #2
«Єва» – друга книжка шпигунськоi трилогii популярного iспанського письменника Артуро Переса-Реверте. В центрi сюжету знов вiдчайдушний та безчесний агент Фалько, який працюе на iспанського диктатора Франко.

Завдання головного героя – добути золото iз запасникiв республiканського уряду. Проте за золотом полюе i радянська шпигунка Єва. Нiхто з них не збираеться поступатися здобиччю, а взаемний непереборний потяг додае цьому протистоянню особливоi гостроти.








Артуро Перес-Реверте

Єва


Присвячуеться Хорхе Фернандесу Дiасу, головорiзу з Буенос-Айреса.

На знак подяки за братерство. І за вияв честi



Заглиблюючись в душу жiнки, ти вирушаеш у небезпечну подорож.

    Ганс Гельмут Кiрст «Рiхард Зорге»

– Ви маете ще якусь зброю?

– Лише моi руки. Але жоден митник не мае права заперечувати щодо цього.

    Сомерсет Моем «Ешенден, або Британський агент»

© 2017 Arturo Pеrez-Reverte

© І. Шевченко, пер. з iсп., 2019

© «Фабула», макет, 2019

© Видавництво «Ранок», 2019



Шановний читачу!

Спасибi, що придбали цю книгу.

Нагадуемо, що вона е об’ектом Закону Украiни «Про авторське i сумiжнi право», порушення якого караеться за статтею 176 Кримiнального кодексу Украiни «Порушення авторського права i сумiжних прав» штрафом вiд ста до чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, з конфiскацiею та знищенням всiх примiрникiв творiв, матерiальних носiiв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання i матерiалiв, призначених для iх виготовлення i вiдтворення. Повторне порушення караеться штрафом вiд тисячi до двох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або позбавленням волi на той самий строк, з конфiскацiею та знищенням всiх примiрникiв, матерiальних носiiв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудiо – i вiдеокасет, дискет, iнших носiiв iнформацii, обладнання та матерiалiв, призначених для iх виготовлення i вiдтворення. Кримiнальне переслiдування також вiдбуваеться згiдно з вiдповiдними законами краiн, де зафiксовано незаконне вiдтворення (поширення) творiв.

Книга мiстить криптографiчний захист, що дозволяе визначити, хто е джерелом незаконного розповсюдження (вiдтворення) творiв.

Щиро сподiваемося, що Ви з повагою поставитеся до iнтелектуальноi працi iнших i ще раз Вам вдячнi!




1. Норддойче Ллойд Бремен


Я не хочу померти сьогоднi ввечерi, подумав Лоренсо Фалько.

Не в такий спосiб.

Однак це мало ось-ось статися. Хтось збирався його вбити. Кроки за спиною пришвидшувалися i лунали дедалi ближче. Поза всяким сумнiвом, вони бiгли за ним. Вiн почув крик кур’ера, коли той полетiв у темряву з оглядового майданчика Санта Лузiя, i його тiло впало з висоти п’ятнадцяти-двадцяти метрiв, розбившись об брукiвку неосвiтленоi вулички в кварталi Альфама. Тепер настала черга Фалько – вони прагнули завершити роботу.

Пологий схил дозволяв йому прискорити ходу, але, з iншого боку, полегшував завдання переслiдувачiв. Двое чоловiкiв. Вiн помiтив iх, коли кур’ер – чие обличчя було ледь видимим у тьмяному мерехтiннi далекого лiхтаря; видiлялися лише вуса i насунутий на очi капелюх, – простягнув йому конверт згiдно з домовленiстю, а мить по тому, вгледiвши незнайомцiв, подав сигнал тривоги. Вони квапливо розiйшлися – кур’ер рушив уздовж балюстради оглядового майданчика (саме тому його схопили першим), а Фалько кинувся вниз вулицею, туди, де миготiли вогнi Лiсабона, що розкинувся бiля пiднiжжя цього кварталу, розташованого на пагорбi; туди, де пiд безмiсячним зоряним небом зливалася з нiчним мороком широка темна смуга рiчки Тежу.

Шлях вiдходу тягнувся лiворуч, у неосвiтленiй зонi. Вiн пам’ятав це мiсце, оскiльки вранцi оглянув квартал, готуючись до нiчноi зустрiчi. Таким було давне професiйне правило, що завжди спрацьовувало: перш нiж потрапити кудись, дiзнайся, як швидко вийти звiдти. Фалько згадав облицьовану азулежу[1 - Азулежу – класичнi португальськi кахлi, виконанi в блакитних i бiлих тонах. – Тут i далi прим. пер.] табличку на перехрестi – Кальсадiнья да Фiгейра. Тiсний провулок вiв униз крутим схилом. Потрапити туди можна було за допомогою кам’яних сходiв i залiзного поруччя. Вiдтак вiн рiзко звернув налiво i збiг сходами, вчепившись однiею рукою у поруччя, аби не спiткнутися. Наприкiнцi спуску, там, де провулок вiдхилявся вправо пiд прямим кутом, виднiлася арка – настiльки вузька, що двое людей не могли пройти пiд нею одночасно.

Кроки лунали дедалi ближче, на перших сходинках. Я не помру сьогоднi, повторив Фалько, бо маю цiкавiшi плани – жiнки, сигарети, ресторан. Щось таке. Хай краще помруть вони. Дiйшовши такого висновку, вiн скинув капелюха, намацав захований пiд стрiчкою паперовий пакетик iз лезом бритви i вийняв його звiдти. Наближаючись до арки, розiрвав обгортку, дiстав з нагрудноi кишенi хусточку й обмотав нею