Страница 1

Мрii здiйснюються! Як перетворити життя на казку
Барбара Шер


Хто сказав, що мрiяти – шкiдливо? Навпаки! Шкiдливо не втiлювати мрii в життя. Давно хотiли змiнити набридлу роботу? Чи розкрити в собi новi таланти? Досить чекати на iдеальний момент – час перетворювати життя на казку вже зараз. І для цього потрiбно тiльки ваше безмежне бажання! Мудрi уроки з цiеi книжки вiдкриють рецепт особистого щастя. А ще зможуть пояснити, як використовувати вродженi здiбностi, долати бар’ери на шляху до мрii, займатися улюбленою справою протягом усього життя, чому не кожна робота вам пiдходить, як захоплення дитинства впливають на щасливу дорослiсть тощо.





Барбара Шер

Мрii здiйснюються! Як перетворити життя на казку








© Barbara Sher, 1996

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018


* * *




Спочатку вона допомогла вам полюбити вашу роботу – тепер вона допомагае вам полюбити свое життя!


Своiми сенсацiйними бестселерами «Мрiй правильно. Як зрозумiти, чого ти насправдi бажаеш i як цього досягти» та «Мистецтво мрiяти. Як отримати те, чого насправдi бажаеш» Барбара Шер допомогла тисячам людей згадати своi мрii, подолати невпевненiсть i страх та знайти сенс життя. У цiй книжцi, яка е блискучою кульмiнацiею ii революцiйних iдей, Барбара Шер, одна з найпопулярнiших авторiв за версiею New York Times, виходить за межi принципiв, покладених в основу ii попереднiх книжок. Вона розробляе iнновацiйну програму, що дасть змогу вам побудувати життя своеi мрii лише за десять нескладних покрокових урокiв:

1. Знайдiть у своему життi прихованi мотивацiйнi чинники – невикористанi джерела енергii, що приведуть вас до бажаних цiлей.

2. Органiзуйте незвичайну систему пiдтримки, що працюватиме на внутрiшньому та зовнiшньому рiвнях.

3. Виявiть прихованi почуття, що заважають вам рухатись уперед, i назавжди залиште iх у минулому.

4. Навчiться напрочуд легкого способу, який дасть вам змогу звiльнити свiй життевий простiр i знайти час для здiйснення мрii.

5. Вiдкрийте в собi неповторнi дарування, що вiдрiзняють вас вiд iнших людей.

6. Подолайте одну з найбiльших перешкод на шляху до мрii.

7. Скористайтеся «Банком iдей», щоб отримати всю потрiбну вам на цьому шляху iнформацiю.

8. Перш нiж на практицi втiлювати своi плани в життя, проведiть «генеральну репетицiю» та визначте можливi проблеми.

9. Створiть оригiнальний iнструмент, який перетворить вашi останнi кроки на шляху до мрii на приемну прогулянку.

10. Оберiть стежку, що поведе вас навпростець до життя, яке пасуватиме вам iдеально, до життя, на яке ви заслуговуете… i яке ви полюбите!

ЖИВІТЬ ОМРІЯНИМ ЖИТТЯМ!

Це легше, нiж ви гадаете.




Іншi книжки Барбари Шер


«Мистецтво мрiяти. Як отримати те, чого насправдi бажаеш» (Wishcraft: How To Get What You Really Want)

Teamworks: Building Support Groups That Guarantee Success![1 - Teamworks: Building Support Groups That Guarantee Success! – букв. «Робота в командi: Як створити групи пiдтримки, що гарантують успiх». (Тут i далi прим. перекл., якщо не зазначено iнше.)]

«Мрiй правильно. Як зрозумiти, чого ти насправдi бажаеш i як цього досягти» (I Could Do Anything If I Only Knew What It Was)

«Лучше поздно, чем никогда. Как начать новую жизнь в любом возрасте» (St’s Only Too Late If You Don’t Start Now)


Моiм синам Деннi та Метью – моiм друзям назавжди, на всi роки







Подяка


Я висловлюю найщирiшу подяку моiм неймовiрним друзям i видавцям. Вони читали й перечитували цi сторiнки, надавали менi надзвичайно цiннi поради та дiлилися глибокими, проникливими iдеями. Дякую Фiллiсу Геддоксу, Адаму Надлеру, Метью Перлу та Джудiт Рiвен.

Сердечно дякую Сiндi та Рiчу Вестам, якi спонукали мене до створення цiеi програми, а потiм не полишали у спокоi, доки роботу не було завершено; якi невтомно працювали, аби перетворити ii на аудiокурс, що згодом склав основу цiеi книжки.

Я також вдячна небесам, якi послали менi редактора Леслi Шнур i чудову команду спiвробiтникiв видавництва Dell, а також мого агента Крiс Дал та ii асистентку Доротею Геррi з ICM.

Якщо людина не потрапляе в ногу зi своiми попутниками, можливо, вона чуе iншого барабанщика. Дозвольте iй крокувати в такт музики, яка лунае для неi, – хай звучить вона в iншому ритмi чи доноситься здалеку.



    Генрi Девiд Торо[2 - Генрi Девiд Торо (1817–1862) – американський письменник, фiлософ, суспiльний дiяч.]




Вступ


Що потрiбно, аби ви були по-справжньому щасливими?

Домогтися приголомшливого фiнансового успiху? Стати власником найбiльшого в мiстi будинку? Мати власний гелiкоптер? Саме це, як запевняе нас реклама, i е ключем до щастя.

Проте я вважаю таку думку абсолютно хибною.

Якщо вам не притаманна особиста пристрасть до великих будинкiв чи гелiкоптерiв, не дозвольте собi пристати на чуже уявлення про гарне життя. Раптом це станеться, на вас чекатиме неабияке розчарування. Бо н

Страница 2

хто, крiм вас, i гадки не мае, що зробить вас щасливими.

Вашi вподобання так само унiкальнi, як i вашi вiдбитки пальцiв. Ви мусите знати це, тому що справдi щасливими вас може зробити лише заняття улюбленою справою – i нiчого бiльше. Просто звернiть увагу на людей, чие життя е втiленням iхнiх мрiй. Ви помiтите спокiй у iхнiх очах i неспiшнiсть у iхнiх дiях. Вони усвiдомлюють, що перебувають на своему мiсцi й займаються своею справою.

Я знаю чоловiка, який обожнюе вставати вранцi, йти на псарню й перевiряти, як там його джек-рассел-тер’ери, та говорить: «Я дочекатися не можу, доки вийду до них привiтатися й подивитися, чи все там гаразд; доки вони привiтаються зi мною».

Я знаю вчителя образотворчого мистецтва, який працюе в початковiй школi i говорить: «Я люблю створювати атмосферу, що спонукае дiтей розкриватися. Вам варто поглянути на те, що вони малюють. Менi здаеться, вони найвидатнiшi художники у свiтi!»

І я знаю власника кав’ярнi, який отримуе задоволення, кожного дня вирушаючи на роботу: «Немае нiчого кращого за мiсце, що е твоiм. Я все там роблю залюбки: мелю каву, розмовляю з вiдвiдувачами, навiть витираю стiйку».

На iнтуiтивному рiвнi ви теж знаете, що вам до вподоби. Ви мрiете започаткувати власний бiзнес, мандрувати свiтом, знайти свою «половинку»; ви шкодуете, що не можете кататися верхи на власному ранчо чи стати сенатором i привести свою партiю до перемоги; вам хотiлося б пiрнати з Великого Бар’ерного рифу[3 - Великий Бар’ерний риф – найбiльша у свiтi система коралових рифiв i коралових островiв, розташована вздовж пiвнiчно-схiдного узбережжя Австралii.] iз чудовою камерою для пiдводних зйомок.

А можливо, вашi мрii ще не набули чiтких обрисiв. Однак глибоко в душi ви iх вiдчуваете. Навiть до кiнця не визначенi, вони обов’язково десь поблизу. Рiч у тiм, що мрiй майже неможливо позбутися. Вони хвилюють i спокушають. Вони постiйно нагадують вам, що ви не задоволенi своiм життям, що у вашому життi не вистачае основного.

І тут вам неабияк поталанило. Якби вашi мрii вас не розбурхували, ви б зовсiм про них забули. Саме цього вас навчали. Бiльшiсть iз нас лякали неймовiрними жертвами, на якi ми будемо змушенi пiти заради того, що любимо: нам доведеться вiдмовитися вiд теперiшнього життя й оселитися в мансардi чи на верхiвцi гори, своiм талантом ми маемо перевершувати iнших принаймнi в тисячу разiв – адже лише особливим людям це до снаги. Варто нам заговорити про своi мрii вголос, нам починають докоряти за нерозсудливiсть люди, якi й гадки не мають, наскiльки ми особливi. Як наслiдок, ми придушуемо своi мрii, не даючи iм найменшого шансу. Щойно в нас виникають думки на кшталт «Я б iз задоволенням подорожував» чи «Я би з радiстю писала картини», ми швидко, мов завчений урок, перераховуемо всi причини, чому ми не в змозi цим зайнятися: «Я не маю грошей, у мене катма часу, я, мабуть, недостатньо вправний…»

Звiдки менi це вiдомо? Бо я така сама, як ви. Посеред спроб вижити, коли я була матiр’ю-одиначкою та працювала на двох роботах, я також спостерiгала за тим, як минають моi днi народження. Коли мое життя на мить пригальмовувало, я чула буркотливi голоси нездiйснених мрiй. Що то були за мрii? Насправдi я й не знала. Та iнколи вечорами пiсля того, як я вкладала дiтей спати, мене осяювала думка (я нiколи нiкому не зiзнавалася в цьому): «Можливо, я особлива? Можливо, менi судилося зробити щось визначне? Можливо, колись мене шануватимуть за речi, якi я обожнюю робити?»

Інодi я навiть робила невпевненi кроки. Я переконувала себе, що менi варто домогтися чогось у життi, хай навiть за мiзерних шансiв. Урештi-решт, ми самi будуемо власну реальнiсть, хiба не так? Усе, що менi було потрiбно, – це повiрити в себе, i будь-що стало б менi до снаги, правда ж? Принаймнi так учила кожна книжка iз самовдосконалення, яку я коли-небудь читала – а я прочитала iх усi. Просто налаштуйтеся на позитивнi думки, тримайтеся, нiколи не вiдступайте. Якщо ви не можете здiйснити свою мрiю, проблема – лише у вашiй головi. Змiнiть спосiб мислення.

Пробачте менi, та, коли я пишу цi рядки, я починаю кипiти, бо довiра до тих книжок змусила мене почуватися закiнченою невдахою. Якщо тi гасла спрацьовують у вашому випадку, тодi бажаю вам успiху. У моему – вони не спрацьовували нiколи. Я не можу наказати собi мислити в певний спосiб. Я не можу робити що завгодно лише тому, що я так вирiшила (повiрте менi – упродовж багатьох рокiв я намагаюся вивчити латину). Щодо «не вiдступайте», усiм вiдомо, що то точно не мое. Я досi виявляю завидну послiдовнiсть, кидаючи кожну дiету, якоi починаю дотримуватися.

Зараз я хiба що не пишаюся цим, але тодi я була впевнена, що приречена на невдачi. Я дивилася по телевiзору рекламнi ролики, у яких люди з досконалим тiлом iз радiстю вправлялися на тренажерах; я слухала обiцянки, що теж виглядатиму досконало, варто лише купити той тренажер i скористатися ним. Однак реклама на мене не дiяла, тому що я вже з десяток разiв намагалася тренуватися фiзично й добре знала, що наполегливiсть

Страница 3

– не моя перевага. Я втрачала мотивацiю або ж почувалася самотньою, настрiй часто був мерзотний, я знаходила мiльйони приводiв, аби лише не робити вправи. Можливо, хтось i здатен дотримуватися вказiвок, якi йому дають, та не я. Я надто добре себе вивчила i навiть не намагалася.

Хай там як, а можливо, те, що я любила, зрештою було не дуже й важливе. Можливо, моi мрii не зробили би мене щасливою. Можливо, вiдчуття, що я особлива i що моi мрii мають якесь значення, е безглуздим i навiть свiдчить про певнi невротичнi розлади. Можливо, моi мрii е просто мрiями та нiчим бiльше.

Тож я зiтхнула й вирiшила зректися iх. Очевидно, щось у менi не так. Якщо я навiть неспроможна довго тренуватися фiзично, який сенс намагатися зробити щось грандiозне? Коли ти не маеш потрiбних для цього якостей, просто задовольняйся меншим.

Ох, як же я помилялася! Менi аж дух перехоплюе вiд думки про те, як близько я пiдiйшла до того, щоб зачинити дверi перед усiма своiми виплеканими мрiями. Та одного дня в моiй головi постало запитання, що нiяк не полишало мене. Якщо я вже така невдаха, як менi вдалося закiнчити школу, утриматися на роботi й пiдняти дiтей? Це було непросто зробити. Це потребувало постiйноi наполегливостi впродовж багатьох рокiв! І я впоралася з усiм! Як? Точно не завдяки позитивним думкам, вiрi в себе чи змiнi свого ставлення до життя. Напевне, я здiйснила це в iнший спосiб.

Я почувалася нiби на порозi генiального вiдкриття. Я була неабияк схвильована того дня, телефонувала всiм своiм переляканим друзям i кричала в слухавку: «Ми всi можемо мати те, чого хочемо, i нам зовсiм не треба змiнюватися, “правильно” сприймати свiт i таке iнше. Хiба це не дивовижно? Нас усiх ввели в оману! Я ще зателефоную!»

Вочевидь, я мала власне бачення того, як реалiзувати складнi завдання. Сповнена рiшучостi розробити для себе програму, я сiла й ретельно проаналiзувала кожну свою думку щодо якостей, потрiбних для досягнення мрiй, якi коли-небудь виникали в мене.

Отже, я не була досконалою. То й що? Менi все одно хотiлося жити життям, яке буде менi до вподоби, причому якнайшвидше.

Щоб отримати таке життя, я волiла переглянути кожне будь-коли зроблене мною припущення.

Те, до чого я дiйшла, назавжди змiнило напрямок мого руху.

Одне за одним я аналiзувала всi правила, яких мене навчили: не зважай на всi своi неприемнi почуття; полиши своi вподобання, будь достатньо практичною i роби те, що вмiеш; нiколи не сумнiвайся в собi; пам’ятай, що ти сама вiдповiдаеш за свое свiтосприйняття; без самодисциплiни тобi не обiйтися; сила волi та наполегливiсть украй важливi; нiколи не дозволяй страховi зупинити тебе; картай себе за кожну кинуту справу; завжди знай, чого хочеш… Список був дуже довгим. І для мене нереальним.

Усвiдомлюючи те, що я знаю зараз, я можу лише бути вдячною долi, що так усе склалося. Бо якби я могла дотримуватися засвоених правил, я би вмовила себе погодитися на тi непотрiбнi дурницi, якi не вiдповiдають моiй натурi. Я би змарнувала купу часу й, можливо, завдала б собi неабиякоi шкоди. Розумiете, тi правила так само не пiдходять менi, як i черевики четвертого розмiру. Зi мною все гаразд, i з черевиками також усе гаразд. Просто iх пошили на iншу ногу.

Як тi рекламованi тренажери, програми iз самовдосконалення не беруть до уваги наше ставлення до фiзичних вправ або нашу мотивацiю. Вони не знають, що нас деморалiзуе, як ми органiзовуемо свiй час або де ми шукаемо пiдтримки – якщо ми взагалi шукаемо. Навiщо iм це знати? Мiнятися повиннi ми. Не програма.

Проте все бiльше дослiджень доводять жахливу правду: змiнити темперамент майже неможливо. Колись я б поставилася до цього висновку, як до найгiрших новин у свiтi. Урештi-решт, якщо ми не в змозi змiнити самих себе, то як ми змiнимо свое життя? Невже ми мусимо примиритися iз життям, яке нам не подобаеться, i зустрiчати кожен черговий день народження зiтханням? І вiдчувати бiль щоразу, коли черговий рiк добiгае кiнця?

Приготуйтеся до новини, яка вас шокуе: той факт, що бiльшiсть iз нас не може змiнитися, означае, що нам не залишаеться нiчого, крiм надii. Якби ми з вами однi були в халепi з такими правилами успiху, це була б наша проблема. Та якщо iх неспроможна дотримуватися бiльшiсть людей, тодi, мабуть, проблема у правилах. Припускати, що та сама програма буде ефективною для всiх нас, – те ж саме, що годувати вiвсом тигра чи пташиним кормом коня.

Якщо раптом ви опинитесь у великiй кiмнатi, де всi горланять позитивнi мантри, – озирнiться довкола. Деякi люди роблять це з помiтним натхненням. У мене, наприклад, починае болiти голова. Ви колись чули вислiв «Крутi пороги загартовують»? Є люди, якi мобiлiзують усi своi сили, почувши подiбний виклик. Мене ж це виснажуе.

Утiм менi все одно багато що вдаеться зробити у своему життi. Вам також.

Ваша методика досягнення цiлей може докорiнно вiдрiзнятися вiд моеi. Це чудова новина. Тобто причина нашоi неспроможностi реалiзувати своi мрii полягае в тому, що ми взули черевики не того розмiру. Усе, що нам необ

Страница 4

iдно зробити, – це з’ясувати свiй розмiр, i тодi ми матимемо шанси на чудове життя.

Це було мое основне вiдкриття, та не едине.

Я дуже щаслива, що того дня прокинулась i припинила звинувачувати себе. Бо поступово всi частини «пазла» стали на мiсця. Менi вже не треба було соромитися своiх великих мрiй чи вiри у свою винятковiсть. Навпаки.

Я усвiдомила, що мрii надзвичайно важливi. Вони без упину гризуть вас, бо ви повиннi iх здiйснити. Коли ви вiдчуваете власну неповторнiсть, це не е ознакою неврозу чи манii величi. Вас намагаеться докли?катися внутрiшнiй голос, i ви мусите його послухати. Коли вам щось робити до вподоби, висновок один: ви маете до цього талант. Однозначно.

А якщо ви маете до чогось талант, ви маете це робити.

Ось чому ви повиннi пильно придивлятися до того, що любите, i нiколи не слухати людей, якi вчать вас бути практичними iз самого початку. Ви не мусите кидати роботу чи закладати свiй будинок, але ви повиннi уважно розглянути своi мрii з усiх бокiв. Якщо не звертати уваги на те, що любиш, можна не помiтити свiй найдорожчий дар! Вашi вподобання – безпомилковий iндикатор ваших прихованих талантiв, i тiльки в такий спосiб iх можна вiднайти. Умiння i навички не враховуються. Це просто здiбностi, якi вдосконалювали, бо вони кориснi. Таланти часто не мають можливостi розвиватися, саме тому нас ошукують i змушують вiрити, що iх узагалi не iснуе. Та задоволення, яке ви вiдчуваете, помiчаючи ледве вловиму барву, читаючи певну книжку чи танцюючи пiд улюблену музику, – це нiби дзвiночок вiд ваших талантiв: «А ось i ми!»

Ви прийшли на цю планету, надiленi дарами, зi своiм унiкальним баченням свiту. Природою вам призначено скористатися цим неповторним свiтосприйняттям так само, як рибi призначено плавати, а птаховi – лiтати. Ви отримали цi таланти, як колiр своiх очей. Ви не обирали й не створювали iх. Вони е «дарами» в буквальному розумiннi цього слова.

І вони приходять разом iз вимогою: «Скористайся нами!»

Саме цього я й прагну вiд вас. Зараз, коли ви щойно почали читати цю книжку, я хочу, щоб ви зробили те, що зробила я: забули про всi своi колишнi уявлення про необхiднi речi для омрiяного вами життя i почали все спочатку, з нуля. Уроки, якi ви тут знайдете, допоможуть вам створити програму, що пiдходитиме безпосередньо вам, буде грунтуватися на вашiй сутностi та ваших потребах. Бiй за перетворення вас на людину, якою ви не е, завершено. Тому ця програма працюватиме там, де iншi були неефективними. Бо вона особисто для вас, вона понесе вас уперед, як вiтер i хвилi несуть човен.

Вам знадобляться лише три принципи.

Перший: «Ви – неповторнi». У свiтi нiколи не буде людини, схожоi на вас. Ви бачите свiт по-своему i маете чим збагатити його. Вашi таланти закодованi у ваших генах. Ви народилися з ними, вони е унiкальними, як i решта характерних для вас рис. Коли те, що ви робите, грунтуватиметься на вашому даруваннi, ви досягнете надзвичайних успiхiв. От тiльки вiдкрити в собi цей дар можете лише ви, бо тiльки ви знаете, що вам до вподоби.

Другий: «Ви нiколи не станете щасливим, доки не будете користуватися своiм талантом». Ви народилися, аби скористатися ним. Ваш талант е основою ваших мрiй, а якщо ви не намагатиметеся здiйснити своi мрii, ви вiдчуете невдоволення та смуток. І неважливо, чим ви спробуете заповнити порожнечу. Вашi руки не знатимуть спокою, доки ви не зрозумiете iхнього призначення та не знайдете справу, для якоi ви народилися.

Погляньте на людей, якi використовують своi таланти: рiзьбарiв по дереву, хiрургiв, фотографiв, човнярiв або натуралiстiв, – i ви вiдчуете iхню неквапливу впевненiсть, природне самовладання, певну доречнiсть iхнього життя. Глибоко в душi ви знаете, що вам теж таке до снаги.

Третiй: «Ви не мусите мiнятися, аби змiнити свое життя». Нiяких перетворень особистостi. Ви прекраснi такi, якi ви е. Жоднi великi жертви не потрiбнi теж. Завжди е реальний спосiб здiйснити мрiю. Не бувае нездiйсненних мрiй – ви завжди можете отримати принаймнi основне, найбiльш бажане.

Щоб досягти цього, вам не треба буде нi вправлятися в самодисциплiнi, нi самовдосконалюватися.

Вам буде потрiбно з’ясувати, що вас мотивуе, щоб поставитися до себе належно. Можливо, вас спонукатиме похвала, а можливо, – дух конкуренцii. Можливо, вам знадобиться своерiдний прийом, який допоможе вам добре засвоiти те, чого ви навчитеся. Можливо, вам захочеться, щоб вашi дii були якось по-особливому схваленi, а можливо, вам зовсiм цього не потрiбно. Я познайомлю вас iз новими способами подолання самотностi – вiдчуття, яке так часто супроводжуе людину пiд час ii перших крокiв на шляху до мрii, а також розповiм про деякi прийоми пiзнання, подiлюся деякими таемницями, дам поради i практичнi рекомендацii.

Ви отримаете все, чого ви бажаете. Саме такими словами ви пiдтримали б людину, якiй щиро бажали б успiху; саме так ви маете налаштовувати й себе.

Ви довiдаетеся про важливi, маловiдомi речi – про те, чому вам так складно дотримуватися будь-яких намiрiв. Повiрте, пробл

Страница 5

ма нiяк не в лiнощах або вiдсутностi сили волi – опираеться ваша бiологiя. Вам потрiбно добре розумiти природу внутрiшнього опору, аби здолати його. Методи, що я iх пропоную, вам i на думку не спали б.

Згодом ви проведете «тест-драйв» набутих вами нових знань, так само як ви влаштували би пробне сходження, перш нiж пiднiматися на гiрську вершину, чи пробне занурення, перш нiж дослiджувати морськi глибини. А потiм вирушайте за своею великою мрiею.

Якщо вам здаеться, що ви навiть не знаете, у чому полягае ваша мрiя, не хвилюйтеся. Кожен урок наближатиме вас до ii усвiдомлення.

Ще один момент. Кожна вправа, запропонована вам у цих уроках, розрахована на звичайних людей, а не на кiногероiв. Ви ще цього не знаете, та ця програма кардинально вiдрiзняеться вiд усього, що вам ранiше траплялося, – ви зрозумiете це з першого уроку. Програма працюватиме, бо ви «скроiте» ii так, аби вона пасувала вам iдеально. Така система не зазнае поразки. Гадаете, таке неможливо? Тодi ви будете неабияк здивованi. На вас чекае вiдкриття – ви дiзнаетеся, що означае бути непереборним.

А як же самовдосконалення? У ньому немае жодноi потреби, та однаково воно вiдбуватиметься. Адже коли ви займаетеся улюбленою справою, ви стаете кращими. Це сповнюе вас енергiею, рiшучiстю, упевненiстю – причому без жодних ваших зусиль. Ви станете бiльш великодушними i поступливими. Ви змiнитеся на краще без жодних вправ зi самовдосконалення, хочете ви цього чи нi.

Усе тому, що здiйснення мрiй зцiлюе значно ефективнiше, нiж iхнiй аналiз.

А якщо вашi мрii не здiйсняться, це буде втратою для свiту, тому що свiтовi потрiбнi таланти кожного: i вашi, i моi. Борець за свободу Бен Лiндер колись сказав: «Необхiдно зробити все, що у ваших силах, тож обирайте iнструмент – i за роботу». Вiн говорив про допомогу iншим людям, та щоразу, коли ви «обираете iнструмент», навiть якщо, на вашу думку, ви тiшите лише себе, насправдi виграемо ми всi. Ми всi залежимо вiд таланту людей, якi нас оточують: учителiв, митцiв, поетiв, винахiдникiв, бiзнесменiв, – тому справедливо, коли й ми даруемо iм найкраще, що е в нас.

Тож приготуйтеся пройти всю дистанцiю – шлях до життя, яке буде вам до вподоби. Вам знадобиться записник, два комплекти карток на кшталт каталогових розмiром 3 ? 5 дюймiв[4 - 3 ? 5 дюймiв дорiвнюе 7,62 ? 12,7 см – стандартний розмiр каталожноi картки.] (один – бiлого, iнший – вашого улюбленого кольору) i олiвець. А потiм сiдайте, розгортайте книжку та крок за кроком рухайтеся вперед у напрямку, який я для вас намiтила. Ви побачите, що тi кроки розрахованi не на велетнiв, а на звичайних людей. Вони не вимагають особливих навичок або нестандартного мислення – вам просто потрiбно буде видiляти на це трохи часу та дещо занотовувати. Ви отримаете задоволення вiд кожного кроку. Ви робитимете все легко й весело, на вiдмiну вiд вправ, якi вам доводилося виконувати ранiше.

Лише знайдiть затишне мiсце, де вам нiхто не заважатиме читати, i починайте гортати сторiнки. Якщо ви прочитаете всi уроки й дотримаетеся нескладних iнструкцiй, поданих у кожному роздiлi, ви отримаете за це неочiкувану нагороду.

Ви почнете насолоджуватися своiм життям ще до того, як закiнчите читати цю книжку.

Я вам обiцяю.




УРОК ПЕРШИЙ. Що вас мотивуе?


Усе, що не оцiнюеться, у МІТ[5 - Скорочено вiд Massachusetts Institute of Technology – Массачусетський технологiчний iнститут (штат Массачусетс, США). Його вважають одним iз найкращих технiчних унiверситетiв свiту.] е зайвим, адже без духу суперництва, без тестiв, без диференцiйованих контрольних робiт засвоiти величезний обсяг iнформацii неможливо.

    Пеппер Вайт, The Idea Factory[6 - The Idea Factory: Learning To Think At Mit («Фабрика думок: Як навчитися мислити в МІТ») – особиста iсторiя навчання студента МІТ, написана у формi щоденника.]

Карл Райнер: «Що було основним засобом пересування 2000 рокiв тому?»

    Мел Брукс: «Страх».

The 2000-Year-Old Man[7 - The 2000-Year-Old Man («Двотисячолiтнiй чоловiк») – серiя комедiйних скетчiв, якi 1961 року вперше з’явилися на американському телебаченнi, а також були записанi на платiвки. Головний персонаж – двотисячолiтнiй чоловiк (Мел Брукс) – у гумористично-сатиричнiй манерi розповiдае про подii, свiдком i учасником яких йому довелося стати за 2000 рокiв.]

Нiхто не примушуе вас iти слiдом за мрiею. Це не е обов’язковим, як виконання домашньоi роботи чи внесення орендноi плати. Нiхто не очiкуе, що ви реалiзуете всi вашi таланти. Ви сам на сам iз собою. Реалiзацiя власного потенцiалу та хисту – едина важлива справа в сучасному суспiльствi, яка лежить винятково на ваших плечах. Навряд чи хтось допомагатиме вам шукати прихованi таланти й надаватиме iнструкцii з iх розвитку на кшталт тих, що ви отримуете, навчаючись читати, розв’язувати математичнi задачi, грати у футбол або водити автiвку. Саме тому так непросто коритися внутрiшньому поклику, що спонукае нас до написання роману, вивчення iноземноi мови чи до спроб опанувати фотомистецтво.

Утiм бiльшiсть i

Страница 6

нас уже намагалася розвинути своi таланти. Прагнення робити те, до чого ти маеш дар, нiколи не полишае людину остаточно. Багато хто на якийсь час захоплювався своiми мрiями й вiдвiдував одне-два заняття з улюбленоi справи. Та нам майже не вдавалося знайти стимул, що змусив би пройти весь шлях до кiнця та перетворити зацiкавленiсть на справжню вiдданiсть – не кажучи вже про кар’еру. Деяким людям, здаеться, вистачае енергii, щоб долати перешкоди, серйозно ставитися до власних намiрiв i нiколи не здаватися. Ми всi iм заздримо. То як же долучитися до них?

Мене завжди вчили, що потрiбно виховувати в собi сильний характер, не потурати собi та не поступатися лiнощам i страху, якщо хочеш досягти мети. Та як я не намагалася бути непохитною та знайти силу волi для здiйснення своеi мрii, я зазвичай занепадала духом i все кидала. Я помiтила, що на деяких людей добре дiе винагорода: скажiмо, вони обiцяли собi обнову, якщо iм удасться схуднути на десять фунтiв[8 - Приблизно 4,5 кг.]. Інших стимулювали критика й образи – вони сприймали iх як виклик. Варто було комусь сказати: «Ти нiзащо не заберешся на ту скелю», – як вони, зцiплюючи зуби, вже дерлися нагору.

І тут я зрозумiла: мотивацiя в кожного своя. Вас може «зачепити» одне, а вашого сусiда – зовсiм iнше. Це вiдкриття мене дуже пiдбадьорило. Воно означало, що всi ми мали надiю, що десь е той стимул, який буде дiевим i для мене. Це, безумовно, мало сенс: оскiльки кожен iз нас е неповторним, кожному потрiбна своя, унiкальна рушiйна сила.

Звiсно, вiднайти ii доведеться нам самим. Кому ж iще це до снаги?


Урок перший. Що вас мотивуе?

Ранiше менi дуже подобалося давати собi обiцянки на Новий рiк чи на свiй день народження. Це завжди фантастично покращувало менi настрiй. Початок нового життя надзвичайно надихае. Кожного разу я була цiлком упевнена, що справдi змушу себе поставитися до справи достатньо серйозно, аби домогтися успiху, i щодня робитиму руханку чи напишу роман, чи раз i назавжди стану органiзованою людиною. «Урештi-решт, – говорила я собi, – я впорядкую свое життя, реалiзую свiй творчий потенцiал, сама все вирiшуватиму». Я шукала приклади серед героiв сучасностi, людей, якi досягли шаленого успiху, знову давала обiтницю стати схожою на них: дисциплiнованою та цiлеспрямованою, не дозволяти собi жодних сумнiвiв чи зрадливих думок.

Нiкого вам це не нагадуе?

І ви теж так само, як я, переконалися, що постiйно порушуете своi обiцянки? Що вашi твердi намiри тануть i ви знову перетворюетеся на людину, якою ви були, перш нiж вiдчули, що вас переповнюе той чудовий, пiдбадьорливий настрiй?

Якщо ви впiзнали себе, ласкаво прошу до клубу. Не важливо, що за дивовижна енергiя чи риса характеру рухае найуспiшнiшими людьми, – цiлком очевидно, що бiльшостi з нас це не притаманно, бо всi моi знайомi схожi на мене: iхнi власнi рiшення так i залишаються невиконаними, а таланти – нереалiзованими.

Безперечно, що на споживчому ринку ми становимо чисельну потенцiйну клiентуру. Виникла фактично цiла потужна iндустрiя, що опiкуеться пiдтримкою нашого позитивного мислення, упевненостi у своiх силах, учить нас вiрити в себе та свою перемогу. І скiльки б не друкували подiбних книжок i програм, iх завжди не вистачае. Просто дивно, що так багато людей не здатнi потрапити на шлях, що веде до успiху. У чому наша проблема?

Багато рокiв тому я зрозумiла, що менi буде дуже складно побудувати омрiяне життя, якщо нiчого не змiниться. Якийсь час я навiть уважала, що бiльшiсть iз нас може не заслуговувати на успiх або ж недостатньо його прагнути. Потiм я припустилася думки, що нашi пращури-пуритани мали рацiю i люди справдi нечестивi вiд народження: схильнi до лiнощiв, слабкi, дозволяють собi гнiтючi думки чи то й гiршi речi.

Та я не бачила тут логiки. Навiщо бiологiчному виду породжувати стiльки хибно запрограмованих особин? Навiщо би природа дозволила вижити створiнням, якi не в змозi користуватися своiми здiбностями? Чому ми здебiльшого виходимо з ладу достроково? Усе це здавалось абсурдним.

Саме тодi я щось запiдозрила. Я звикла до думки, що то менi бракувало якостей, потрiбних для досягнення успiху, та як сталося, що iх так само бракувало ледве не всiм?

Коли б ми не дослiджували життя тварин у дикiй природi, ми незмiнно припускаемо, що в основi iхнiх вчинкiв – певнi логiчнi причини. Нам нiколи не спадае на думку, що вони вередливi, нетямущi й намагаються самi собi створювати проблеми. Ми не докоряемо тваринам i не прагнемо iх змiнити, натомiсть ми придивляемося до них, намагаючись визначити причину не зрозумiлоi нам поведiнки. Я спробувала поглянути на себе так, як я подивилася б на будь-яку тварину, i припустити, що моiм безглуздим дiям е логiчне пояснення.

Моему мозку довелося добряче попрацювати. Як менi взагалi вдавалося щось робити в минулому? Що змусило мене закiнчити унiверситет, якщо менi так важко даеться навчання? Чому я працювала стiльки годин на добу, щоб утримувати своiх дiтей? Що мотивувало мене?

Ідеться не про те, як усе вдалося Дональд

Страница 7

вi Трампу[9 - Ідеться про той факт, що Дональд Трамп, який на початку 90-х рокiв ХХ ст. перебував на пiку свого багатства та був визнаним володарем iмперii розваг, раптом опинився на гранi банкрутства. До 1997 року йому вдалося розрахуватися з усiма боргами. Подолавши фiнансову кризу, вiн розпочав новi проекти.] чи серу Едмундовi Гiлларi[10 - Сер Едмунд Гiлларi (1919 – 2008) – альпiнiст iз Новоi Зеландii, один iз перших двох людей, якi пiдкорили Еверест.]. Як це вдалося менi?

Згодом я все зрозумiла. Я мала гарну мотивацiю, проте половину методiв я винайшла сама, решту – добирала дуже ретельно. Не усвiдомлюючи цього, я iнстинктивно знайшла комбiнацiю мотивацiйних прийомiв, на якi не впливала моя нездатнiсть до самодисциплiни, позитивного мислення та змiни свiтосприйняття.

Рiч у тому, що моя особа е надзвичайно цiкавим випадком. Двадцять рокiв по тому, без помiтних досягнень у самовдосконаленнi, я примудрилася здобути чудове життя! Як i ранiше, я не здатна дотримуватися дiети чи розкладу тренувань, не здатна опанувати iноземну мову чи навчитися грати на музичному iнструментi, та, незважаючи на велике бажання, я навiть не в змозi примусити себе чесно намагатися це робити.

Утiм я таки побудувала життя, яке обожнюю.

Я виконую роботу, яку люблю, я живу в мiсцi, яке мене тiшить, i мене оточують прекраснi люди. Я трохи помандрувала свiтом. Я навiть стала успiшною. Я працюю над своею п’ятою книжкою, i люди говорять менi, що я iм вельми допомогла; менi вдаеться сплачувати своi рахунки. Це доволi важливi пункти у списку складникiв чудового життя.

То як я все це отримала, якщо дехто вважае, що досягти своеi мрii неможливо, не вдосконаливши свою особистiсть? Менi в життi часто щастило, та навряд чи доля менi всмiхалася б, якби я так важко не працювала упродовж тривалого перiоду. Не оминули мене й лихi часи, та якось я спромоглася знову стати на ноги. Що було моiм стимулом? Самодисциплiна, яку всi вважають такою необхiдною? Чи я працювала «до болю в м’язах»? А може, я, учепившись у свою мрiю зубами, як пiтбультер’ер, жодного разу не допустила й тiнi сумнiвiв?

Зовсiм нi.

Варто було чомусь пiти не так, як я починала голосно скаржитися. Шкода, що я не отримувала долар за кожну негативну думку, яка знаходила притулок у моему серцi, – я б розбагатiла. Самодисциплiну я нiколи не сприймала. Цей термiн я асоцiюю iз протирiччям. Менi завжди здавалося, що то завдання когось iншого – батькiв, учителiв, департаменту автотранспорту – дбати про «-дисциплiну», а мое «само-» дбало про щось приемнiше. Я реагую, як належить, на «зовнiшнi» правила: я переходжу вулицю на зелене свiтло й дотримуюся бiльшостi законiв. Я вчасно приходжу на роботу.

Я не пiдкоряюся лише «внутрiшнiм» правилам. Я не можу випивати вiсiм склянок води чи писати по однiй сторiнцi щодня, також я не можу змiнити свое ставлення до життя. Щойно в мене з’являеться можливiсть робити це безкарно, я уникаю речей, якi лякають мене чи е для мене надто складними, бо менi значно бiльше до вподоби те, що даеться легко i приносить задоволення. Звiсно, я так само, як i мiй сусiд, переймаюся почуттям провини чи сорому, тому не завжди буваю на людях, аби розважитися.

Інодi я сиджу вдома, почуваюся винною та присоромленою, дивлюся телевiзор – i таки обминаю важку працю.

Та коли йдеться про здiйснення моiх мрiй, менi вiдомо, як дiяти.

Ви теж можете про це дiзнатися. Озирнiться в минуле й поставте собi запитання, яке ставила собi я: «Що мене мотивувало?» Ви також багато що зробили у своему життi. Навiть немовлям ви досягали дивовижних успiхiв. Ви навчилися ходити й розмовляти рiдною мовою. Ви ходили до школи, займалися спортом чи мали якесь хобi, потiм працювали чи виховували дiтей. Погляньте на те, що вам удалося здiйснити, – i ви, так само як i я, зрозумiете, що у вас е власне джерело енергii. Ви теж розробили способи, якi спонукають вас дiяти й завершувати справи.

Ви можете скористатися тими ж способами й побудувати життя своеi мрii.

Зауважте: я кажу про покращення вашого життя, а не вашоi особистостi. Удосконалювати власну сутнiсть вам, можливо, зовсiм не потрiбно. Я досi е собою – такою, як була завжди, за винятком одного – мiй настрiй значно полiпшився. Не тому, що я намагаюся бути оптимiсткою (менi це погано вдаеться), а тому що нiщо так не сприяе доброму гумору, як добре життя.

Я хочу, щоб ви забули все, що засвоiли про мотиви промислових магнатiв, вiдомих спортсменiв, знаменитостей iз iнших галузей. Натомiсть я хочу, щоб ви почали зi спроб побудувати життя, що пасуватиме вам справжнiм – не тим, ким, на чиюсь думку, ви повиннi бути. Повiрте, iз вами все гаразд.

Щось не гаразд iз поглядами, якi вам навiяли.

Бiльшiсть експертiв iз самовдосконалення щиро вiрить, що вони знають вiдповiдь. І тренер, який сповiдуе жорсткi методи й гаркае на вас, адже ви – «найнижча форма життя на планетi», i м’який, утiшливий гуру, який закликае вас наповнити розум лише найцiлющiшими думками, щиро вiрять у те, що iхнi методи допоможуть усiм. Справдi, такi

Страница 8

методи можуть на якийсь час декому стати в пригодi, та вони не допоможуть безлiчi людей, бо iх розробили експерти, якi не взяли до вiдома найголовнiше – хто ми е.

Розумiете, единого, «правильного» методу, який би мотивував людей до змiн, не iснуе.

Я пригадую сцену з кiнофiльму «Офiцер i джентльмен»[11 - «Офiцер i джентльмен» – американська мелодрама (1982); головному герою, який вступае до вiйськового училища, доводиться пройти справжне пекло армiйськоi муштри.], у якiй Луiс Госсет-молодший[12 - Луiс Госсет-молодший (нар. 1936 р.) – американський актор, виконавець ролi iнструктора Фоулi; здобув премiю «Оскар» за кращу чоловiчу роль другого плану.] оголошуе шерензi новобранцiв, що половина з них, за його розрахунками, не витримае випробувань. Насправдi вiн мае намiр докласти всiх зусиль, аби змусити iх зламатися, бо лише тi, якi залишаться, заслуговують стати пiлотами морськоi авiацii. Коли я дивилася фiльм, я думала: «Єдиними новачками, яким удасться витримати цю систему тренувань, будуть тi, котрi мають талант не реагувати на образи». Можливо, так i мае бути у збройних силах. Я не вдаватиму спецiалiста з вiйськовоi пiдготовки. Та в цивiльному свiтi я маю до такоi методики великi претензii.

У нашiй культурi здатнiсть витримувати покарання почасти ототожнюють iз досконалiстю. Ми вважаемо, що той, хто не випробовуе на мiцнiсть свою силу духу, не заслуговуе бути переможцем. Для людей iз непростим характером (на кшталт персонажа Рiчарда Гiра[13 - Рiчард Гiр – американський актор, виконавець ролi Зака Мейо, головного героя картини.]), якi вже отримали вiд життя суворi уроки, ця фiлософiя справдi може стати рятiвною. А як щодо решти? Чимало людей з iншими талантами не вартують нiчого, якщо головним критерiем iхньоi цiнностi е витривалiсть. Цiкаво, скiльки довкола обдарованих людей, якi вважають, що iм не вистачае для успiху важливоi складовоi, бо вони отримали гiркий досвiд муштри в унiверситетi, не витримали занять у спортзалi чи iнших стандартних випробувань на стiйкiсть, що мають на метi змiнити людину?

У захiдному суспiльствi такi стандарти е типовими для чоловiкiв, але зачiпають вони й жiнок. Навiть жiнка, яка виховала дiтей на засадах пiдтримки та розумiння, застосовуватиме до себе «чоловiчi вiйськовi стандарти» й почуватиметься невдахою, коли iй забракне твердостi. Нас усiх учили, що справжнi переможцi здатнi витримати жорстокiсть i образи.

У нашiй культурi е багато таких критерiiв, i нас навчили вимiрювати ними свою досконалiсть, незважаючи на те, що вони нам зовсiм не годяться. Кумедна ситуацiя: черевики не пiдходять нам за розмiром, а ми вважаемо, що все одно повиннi iх носити.

Час вiдмовитися вiд такого способу мислення.

Коли надто багато людей нездатнi засвоiти програму, то справа у програмi. Якщо в минулому ви намагалися здiйснити свою мрiю та зазнали поразки, iснуе висока ймовiрнiсть того, що сталося те не з вашоi вини. Можливо, ви скористалися методикою, розробленою для когось iншого.

У якийсь перiод свого дитинства ми роздвоюемося й починаемо грати обидвi ролi – сержанта й новобранця. Ми встановлюемо цiлi, кидаемо собi виклик i намагаемося вiдповiсти на нього. Ми самi контролюемо свою участь у програмi пiдготовки молодого бiйця. Нiкому не потрiбно давати нам прочухана – ми робимо це самi.

Якщо помiркувати, то така спроба примiряти на себе обидвi ролi може надати нам надзвичайно великi можливостi. Замiсть того, щоб вимагати вiд себе залiзноi витримки та сталевого характеру, можна спробувати чогось навчитися на основi доброти та спiвчутливостi. Замiсть того, щоб поганяти себе, нiби виснаженого коня, можна заманювати себе морквою. А можливо, ми дiйдемо висновку, що найлiпше працюемо в командi, де нас пiдбадьорюють i пiдтримують, де нас оточують друзi, до яких ми звертаемося по допомогу, долаючи труднощi.

Хiба це не чудово? Тож вибiр за вами. Нарештi складаеться ситуацiя, коли ви можете влаштувати все на свою користь i здобути перемогу. Ви бiльше не мусите застосовувати стимули, якi не працюють. Ви можете запропонувати собi блискучi альтернативи – способи мотивацii, що будуть для вас найдiевiшими.

Саме цього вчитиме вас урок перший – альтернатив: як знайти все необхiдне, що зробить вас непохитними. Ваше життя згiдно з готовими програмами закiнчено. Як i готовий одяг, iх розробляють iз розрахунку на «пересiчну людину». Та коли це стосуеться ваших мрiй, талантiв, вашого потенцiалу, ви – не «пересiчна людина». Що спонукае вас продемонструвати найкращi результати? Дiзнайтеся про це – i ви розкриете таемницю свого майбутнього успiху.

Це надiйний, единий спосiб подолати весь шлях до мрii.

Тож не гаймо часу. Витягайте записник i готуйте ручку.


Вправа 1: Три iсторii та запитання


Історiя 1

У Джо завтра спiвбесiда. Хоча хлопець, безсумнiвно, готовий, вiн боiться та почуваеться невпевнено. Якщо вiн не опануе себе, втратить свiй шанс. Один iз його друзiв говорить йому, що все буде чудово. Інший – що не так важливо, отримае вiн цю роботу чи нi. Третiй називае Джо

Страница 9

мамiем, адже тому страшно. Що б ви сказали хлопцевi? Розгорнiть записник i занотуйте вiдповiдь, а потiм порiвняйте з тим, що написали iншi.

Мерi: «Моiм першим бажанням було обiйняти його та нагадати йому, який вiн чудовий».

Рiч: «Я порадив би йому пробiгти десять миль i побiг би разом iз ним. Завдяки фiзичному навантаженню вiн добре б виспався вночi. Йому потрiбна компанiя, щоб вiдволiктися».

Нельсон: «Я подражнив би його та змусив би посмiятись iз себе. Це ж не кiнець свiту».


Історiя 2

Понад усе на свiтi Анеттi хочеться написати роман. Вона вже робила декiлька спроб, але щоразу кидала: «Я знаю, що повинна писати щоранку, та не можу знайти часу. Коли ж пишу, менi здаеться, що виходить щось нудне. Боюсь, я просто посереднiсть».

Що ви сказали б Анеттi? Обов’язково запишiть це в нотатнику, перш нiж прочитати приклади вiдповiдей iнших, – важливо не пропустити свою першу думку. Потiм подивiться, що сказали iншi люди.

Меланi: «Треба записатися на письменницькi курси! Їй потрiбен учитель! Той, хто допоможе зорiентуватися».

Мартi: «Органiзуй невеличкий лiтературний гурток, i хай кожен приносить i зачитуе те, що написав за тиждень. З’явиться аудиторiя, для якоi ти писатимеш. І ти не зациклюватимешся на собi».

Гейдж: «Я порадив би iй забути про це – iй, мабуть, бракуе здiбностей. Якщо це не розлютить ii настiльки, що вона почне писати, тодi iй нiчого не допоможе».


Історiя 3

Паула шукае роботу, де вона могла би працювати iз тваринами, та ветеринаром вона не бажае бути. Дiвчина не уявляе iншого способу заробляти на життя, пов’язаного iз тваринами, тому майже зневiрилася знайти щось путне. Що б ви iй порадили?

Фiл: «Я познайомив би ii з одним iз моiх знайомих кiннозаводчикiв iз Кентуккi, який мае чималi прибутки».

Анетта: «Я спробувала б запропонувати iй чимало iдей: наприклад, вигулювати собак, працювати в зоопарку, у притулку для тварин – усе, що спало б менi на думку. Потiм би порадила знайти докладну iнформацiю про кожну iз професiй: можна погортати журнали, сходити в бiблiотеку чи вiдвiдати потенцiйнi мiсця роботи».

Перечитайте своi вiдповiдi та вiдповiдi iнших людей. Про що вони свiдчать? Очевидно, що ми мало знаемо про те, що може пiдштовхнути Джо, Анетту й Паулу до здiйснення iхнiх мрiй, однак ми можемо зрозумiти, що рухае людьми, якi вiдповiдали на запитання: напевне, вони давали поради, якi хотiли б отримати самi. А як щодо вас? Перегляньте своi вiдповiдi. Чи не здаеться вам, що певною мiрою ви прагнете такоi ж поради та допомоги, яку спробували надати Джо, Анеттi та Паулi? Якщо так, то ви вже починаете розкривати деякi секрети власноi мотивацii.

Тепер погляньмо на це з iншоi точки зору.


Вправа 2: Двi iсторii про вас


Історiя 1


А: ВАС НІХТО НЕ ПІДТРИМАВ

Згадайте свое дитинство. Чи траплялися випадки, коли вам хотiлося щось зробити, та ви не знали, як цього досягти? Чи ви просили когось допомогти, проте не отримали корисноi поради? Чи навiть i не намагалися, бо знали наперед, що то марно? Напишiть про це у своему нотатнику. Яким було ваше бажання та що сталося, коли ви звернулися по допомогу? Якщо не зверталися, напишiть чому.

Юджiн: «Коли я вчився в сьомому чи восьмому класi, менi захотiлося взяти участь у змаганнях iз легкоi атлетики, та я був гладким. Мабуть, iдея була-таки нiсенiтна. Я звернувся до тренера, i той подивився на мене, наче на слимака. Вiн сказав, що менi доведеться докласти надто багато зусиль i воно буде того не варте, – приблизно так. Я йому не подобався».

Лiнн: «Я написала статтю для шкiльноi газети. Нашу вчительку математики, доволi сувору панi, здаеться, потiшив мiй допис, хоча й обмовилася вона про це лише кiлькома словами. Одного разу вона прочитала мою чергову шпальту – мабуть, уже п’яту чи шосту – та звелiла менi зайти до неi пiсля уроку. Вона сказала, що дуже розчарована, бо моя остання публiкацiя була значно гiршою, нiж вона очiкувала. Менi хотiлося померти. Я не розумiла, про що йдеться та як iй догодити, тому я бiльше не написала для газети жодного рядка».

Про що розповiли ви? Помiркуйте над своею iсторiею, над тим, що з вами сталося. Тепер вiзьмiть ручку, бо я хочу, щоб ви написали ще одну рiч.


Б: ВИ ВИРУШАЄТЕ НА ДОПОМОГУ

Уявiть, нiби ви вже в дорослому вiцi стали свiдком подiй, якi щойно описали. Уявiть, нiби та дитина сидiла сама-самiсiнька, а ви проходили повз i вирiшили допомогти. Що б ви сказали хлопчиковi чи дiвчинцi?

Юджiн: «Я б допомiг цiй дитинi. Я би сказав: “Буде важко, та ти в силах це зробити. Ось список продуктiв, якi треба iсти, щоби схуднути, а ось у цей час можеш бiгати. Приходь, i я покажу тобi, як займатися”. Я допомiг би йому побороти труднощi, бо це чудово, коли дитина прагне здiйснити щось подiбне. Украй безглуздо позбавляти ii надii стати кращою».

Лiнн: «Я була б iз нею дуже лагiдною – якщо вона схожа на мене, удома ii майже не пiдтримували. Я би звернулася до неi зi словами: “Твоя стаття справдi добра. Хочеш, я познайомлю тебе з деякими письменницькими хитрощами?” Якби

Страница 10

вона погодилась, я би продовжила. Та якщо вона дуже вразлива, знаете, що я зробила б? Я би просто сказала iй, що вона чудово пише, що я буду ii найбiльшою прихильницею. Та я б нiколи не критикувала ii. Я зробила б так, аби вона почувалася розумною та нiчого не боялася, навiть якби ii дописи були недосконалими. Потiм, ставши впевненiшою, вона сама побачила б своi недолiки. Думаю, учителька й не здогадувалася, якою я була неймовiрно вразливою. Вона нiколи не намагалася пояснити менi, що мала на увазi, чи допомогти менi. Знадобилося двадцять рокiв, аби я наважилася показати комусь те, що написала. Скiльки часу було змарновано!»

Тепер погляньте на свою вiдповiдь. Що ви вiдчуваете, згадуючи ту iсторiю? Вiдразу зрозумiло, яка допомога була потрiбна вам у дитинствi, i сумно, що ви отримували ii вкрай рiдко. Не маючи пiдтримки, ви, як i бiльшiсть дiтей, мабуть, вважали, що проблема була у вас або ж ваше бажання було нiсенiтницею. Ви тепер усвiдомлюете, наскiльки безпiдставними були вашi самозвинувачення?

Існують правильний i неправильний способи мотивацii легкоатлетiв i письменникiв – i вони не залежать вiд iхнього вiку. Не хочу навiть i думати про те, скiльки талантiв було втрачено через таке ставлення дорослих. Звiсно, помилок можна припуститися навiть iз найкращих намiрiв. Ми не завжди достатньо чiтко розумiемо, чого потребують вiд нас iншi. Проте вам до снаги навчитися вiдкривати власнi потреби та знаходити спосiб отримати бажане самотужки.

А зараз виконайте другу частину вправи 2.


Історiя 2

Опишiть у своему нотатнику ситуацiю, коли ви отримали саме ту допомогу, яка вам була потрiбна. Згадайте минуле. Якщо такий випадок був не единим, опишiть усi. Докладно пояснiть, у чому полягала та пiдтримка. Якi були результати?

Бетсi: «У нашому коледжi був жахливий предмет – музичний розвиток. Вiн був складнiшим за математику, i я абсолютно нiчого не розумiла. Я не могла читати ноти й не чула, на чому намагалася загострити увагу вчителька. Напередоднi iспиту я гадала, що мене вже нiчого не врятуе. Беззаперечно, це буде “F”[14 - У США дiе лiтерна система оцiнювання в освiтi: вiд «A» – «вiдмiнно» до «F» – «незадовiльно». Оцiнка «F» передбачае повторне проходження курсу; ii виставляють, якщо правильно виконано менше 60 % завдань.]. А потiм наприкiнцi заняття до мене пiдiйшла дiвчина. Ми були ледве знайомi, та вона поставилася до мене дуже доброзичливо. Вона сказала, що разом iз групою iнших студентiв готуватиметься до iспиту, та запропонувала приеднатися до них. Звiсно, що я неабияк зрадiла такiй можливостi. Ми не спали всю нiч, i наскiльки я пам’ятаю, переважно ганяли мене, причому всi. Перевiряли, пояснювали, тобто готували мене. То був найдивовижнiший досвiд у моему життi. Завдяки iхнiй допомозi на випускному iспитi я отримала “В”[15 - «В» – «добре».]. У мене на очi навертаються сльози, коли я все це згадую. Шкода, що я не можу знайти ту дiвчину та ще раз iй подякувати».

Бiлл: «Я хотiв грати на сценi, та вже перестав i думати про це. Здавалося, це забирае забагато часу, до того ж я був не надто впевнений у собi. У моiй родинi нiколи не мрiяли бачити мене актором – i я став бухгалтером. Отож, психотерапевт порадила менi читати Шекспiра, усього по декiлька рядочкiв на нiч. Це кардинально змiнило геть усе. Це змусило мене згадати про свою любов до театру, i я почав запрошувати додому iнших акторiв i ми читали п’еси. Тепер театр знову в моему життi, вiн зробив мене по-справжньому щасливим. Психотерапевт знала, що саме було менi потрiбно – почати з малого. Якби вона сказала менi повернутися до театральноi школи чи ходити на прослуховування, я цього не зробив би. Менi б забракло впевненостi».

А що сталося у вашому життi? Ви коли-небудь отримували допомогу, що стала вам у нагодi?

Тепер погляньте на останнi двi вправи.

Чи знаходите ви у своiх вiдповiдях пiдказки? Чи починаете ви розумiти, що було б для вас найкращим стимулом?

Це означае, що ви готовi до оцiнювання.


Вправа 3: Напишiть звiтну картку

Тепер ви можете почати розроблення мотивацiйного пакета, що вiдповiдатиме вашим iндивiдуальним потребам. Нижче на звiтнiй картцi ви знайдете перелiк усiх вiдомих менi методiв, якi повиннi допомогти вам дотримуватися своiх намiрiв. Я впевнена, що бiльшiсть iз них вам знайома, можливо, ви навiть випробували деякi з них. Чи були вони вам кориснi? Якщо ви вважаете, що деякi методи пропущено, додайте iх до списку. Я хочу, аби ви проаналiзували iх iз погляду ефективностi. Зараз ваша черга оцiнити iх.

Та спочатку дозвольте менi пояснити, про що йдеться i що означають деякi пункти в списку.

«Сором» мае мiсце, коли ви намагаетеся пiдняти власний рiвень мотивацii, переконуючи себе в тому, що ви гiршi за iнших: скажiмо, коли ви роздягнетесь i подивитеся на себе в дзеркало, це змусить вас дотримуватися дiети. Якщо на вас такий спосiб подiе, поставте йому оцiнку «A». Якщо це змушуе вас одразу шукати втiхи у холодильнику, тодi «сором» отримуе «F». У разi, якщо вiн сприяе трохи повiльнiшому поглинанню шо

Страница 11

оладних батончикiв, поставте «С».

Тодi як «сором» передбачае, що ви нiчого страшного не зробили, «прочухан» указуе на цiлковиту нiкчемнiсть, бо ви порушили власнi обiцянки. Звучить це приблизно так: «Подивися, що ти накоiв. Як можна бути таким iдiотом? Ти – повний нiкчема». У минулi часи на додачу до лайки вам би ще й лiнiйкою по руках надавали. Якщо у вашому разi цей метод спрацьовуе, ставте йому найвищу оцiнку. Якщо нi – «F».

«Нотацiя» – це трохи iнше. По-перше, нотацiя зазвичай тривае довго. По-друге, вона схожа на повчання: «То я маю говорити тобi, що ти нiкуди не пiдеш, доки ти не виконаеш домашне завдання? У твоему вiцi я вставав о п’ятiй ранку й десять миль iшов пiшки в темрявi. Подивися на сусiдського хлопця, вiн так гарно вчиться…» тощо. Деякi люди можуть читати собi подiбнi нуднi лекцii досить довго. Коли цей метод здатен повернути вас у потрiбне русло, вiн вартий «A». Коли з ним ви лише гаятимете час, його оцiнка – «F».

Деякi люди наполегливо рекомендують «суперництво». Тобто ви дивитеся на iнших людей i намагаетеся iх перевершити. Цей метод часто використовують бiгуни. Чимало спортсменiв визнають, що вони бiжать швидше, бачачи, що хтось iх випереджае чи ось-ось наздожене. А як щодо вас? Дух змагання допомагае вам чи, навпаки, розхолоджуе?

Двоюрiдним братом «суперництва» – i доволi цiкавим – е «реванш». Моя приятелька описала його так: «Усе, що менi потрiбно для досягнення успiху, – уявити, як потiшила б моiх ворогiв моя поразка. Я просто скаженiю. Я не можу цього стерпiти. А потiм я думаю, як iх розлютив би мiй успiх. Я просто посмiхаюся подумки та починаю дiяти!»

«Бог iз тобою, якi в тебе вороги?» – запитала я здивовано.

«Усi, хто колись поставився до мене погано та хто мене не любить», – вiдповiла вона.

Судити вам. Цей метод так само заслуговуе на повагу, як i будь-який iнший. Моя подруга поставила б йому «A». А ви?

У моему списку е пункт «страх». Вiн означае, що стороння особа погрожуе вам вiдповiдними дiями: «Виконуй своi зобов’язання, iнакше я подбаю, щоб ти за все заплатив: я звiльню тебе, влаштую тобi аудиторську перевiрку, вiдмовлю у вiдшкодуваннi коштiв, розповiм твоiй мамi». До речi, не смiйтесь iз цього методу. У моему випадку вiн чудово працюе! Я ставлю йому «A»!

Деякi люди намагаються дотримуватися своiх намiрiв за допомогою «аутотренiнгу», повторюючи словеснi формули на кшталт «Я заслуговую бути здоровою» чи «Я добра». Такi твердження нiколи не дiяли на мене довше декiлькох хвилин. Пiсля цього я вже не вiрю тому, що кажу. Проте iх завжди варто спробувати. Тож я ставлю словесним формулам «D», хоч iншi дають самонавiюванню найвищий бал – «A+». Оцiнiть ефективнiсть аутотренiнгу у вашому випадку.

Нещодавно з’явився ще один цiкавий метод. Мiй приятель називае його «Допекло!» На одному тренiнгу з досягнення успiху його переконували: без лютоi ненавистi до ситуацii, що склалася, вiн нiчого нiколи не змiнить. Вiн витратив кiлька мiсяцiв на те, аби зненавидiти свое життя та мотивувати себе до бiльших заробiткiв. Однак, якщо не брати до уваги нестачу грошей, мiй приятель мае чудове життя! У нього неймовiрна дружина, робота, яку вiн обожнюе. Цей метод змусив його почуватися кепсько i не спрацював. Урештi-решт, вiн виставив цьому методу «F» i почав шукати кращий спосiб мотивацii.

Один iз моiх клiентiв розповiв, що неодноразово робив спроби пiднятися над повсякденною метушнею, намагаючись черпати спокiй i рiвновагу у своiй душi, а енергiю – у всесвiтi. Вiн сподiвався, що це допоможе йому зосередитися на своiй метi. Вiн назвав такий прийом «Духовнiсть».

«Менi було приемно, я заспокоювався та добре почувався, однак мою мотивацiю це суттево не пiдвищило». Вiн оцiнив таку методику як «недосконалу».

Одну з моiх знайомих мотивуе вiра в «реiнкарнацiю». Вона говорить: «Я маю намiр упорядкувати свое життя зараз, аби менi не довелося повертатися до цього знову». І це дiе! Проте iнша людина зiзналася менi, що з вiрою в реiнкарнацiю вона би взагалi нiколи не вiдчула потреби робити бодай що-небудь.

Деякi люди намагаються пiдтримати себе вiрою в можливiсть «створити власну реальнiсть». Іншими словами, переконати себе в тому, що перешкоди iснують лише в нашiй уявi, тому не повиннi нас зупиняти. Таким людям ця вiра неабияк допомагае. Іншi вважають, що така думка е непомiрним тягарем i змушуе думати, нiби провина за все погане в iхньому життi лежить на них. Це палиця iз двома кiнцями. З одного боку, вiра в те, що ви створюете реальнiсть, може надати вам рiшучостi й допоможе подолати несприятливу ситуацiю, з iншого – вона може змусити вас звинувачувати себе в дii непереборних сил. Остаточне слово за вами.

Сподiваюся, ви зрозумiли загальну картину. Іншi прийоми у списку говорять самi за себе. Не забудьте додати те, що я, можливо, пропустила.

А тепер починайте оцiнювати. Те, що вам допомагае, отримуе «A». Це той мотив, який вам конче необхiдний, якщо ви збираетеся зробити свое життя гiдним. Будь-який прийом зi списку, у якому ви не впевненi, треба обмiркувати, перш н

Страница 12

ж випробовувати на собi.

Найголовнiше – без вагань вiдсiювати будь-який метод, що не дав вагомих результатiв. Поставте «F» i викиньте його з голови. Можливо, вiн був чудодiйним засобом для когось iншого, та вам не пiдходить. Використавши непридатнi для вас мотивацiйнi технiки, ви можете собi зашкодити. Пам’ятайте про iсторii, якi ви писали й читали на початку роздiлу. Уся справа – у помилковому ставленнi.

Правильне ставлення теж здатне суттево все змiнити. Ви вже усвiдомили це, чи не так?

Поставте своi оцiнки просто в цiй книжцi, якщо бажаете. Я також подала колонку для примiток – отже, ви можете стисло пояснити свiй вибiр. Коли в майбутньому ви повертатиметеся до цiеi сторiнки, вам буде легше пригадати хiд своiх думок.








От i все. Я сподiваюся, ви починаете розумiти причину бiльшостi своiх минулих невдач. Проблема була зовсiм не у вас. Ви просто користувалися не тими мотивацiйними методами – немов намагалися виграти забiг iз камiнчиком у черевику. Хiба ви не згоднi, що заслуговуете на ще один шанс? Погляньмо, як легко побудувати життя своеi мрii, коли в руках – потрiбнi iнструменти. Ось як насправдi перемагають переможцi: вони з’ясовують, що iм потрiбно для досягнення найлiпшого результату, – i домагаються цього.

Саме так зараз можете зробити й ви – у вас уже достатньо знань, аби створити власну мотивацiйну програму. Якщо вам потрiбна похвала, проiнструктуйте своiх друзiв, i хай вони частiше вас хвалять. Якщо потрiбен прочухан, домовтеся зi своею приятелькою про взаемну допомогу. Ваша приятелька може сварити вас (якщо це для вас е дiевим стимулом). А ви нагадуватимете iй, як потiшаться ii вороги, коли вона зазнае поразки (якщо такий метод спрацьовуе в ii випадку). Якщо раптом ви працюете ефективнiше за наявностi чiтких термiнiв, установiть iх собi та зробiть вiдмiтку в календарi, чи дайте кому-небудь обiцянку здiйснити свiй намiр до певноi дати. Якщо вам краще працювати в командi, залучiть до свого проекту iнших; якщо вас стимулюе змагання, влаштуйте його собi. Бiльше нiколи не оцiнюйте власнi потреби й не намагайтеся досягти успiху, використовуючи чужi мотивацiйнi пiдходи. Забудьте про це. Ви краще за всiх знаете, що вам потрiбно, тому прислухайтеся до себе.

Думаю, цей урок був для вас певним одкровенням. Ви засвоiли його добре, якщо зрозумiли, що е безлiч методiв мотивацii, та чiтко усвiдомили, що використовувати варто тiльки тi, якi пiдходять саме вам.

УВАГА! КОЛОДА ПАМ’ЯТІ: ЗВІТНА КАРТКА З МОТИВАЦІЇ

Тепер вiдкрийте упаковку чистих карток розмiром 3 ? 5 дюймiв, про якi я говорила ранiше. Ви створюватимете Колоду пам’ятi. Тут ви записуватимете найважливiшi речi, якi маете запам’ятати. Упродовж дня, щойно у вас з’являтиметься вiльна хвилинка, витягайте цю колоду, перетасовуйте картки i читайте своi записи. Старих способiв мислення позбутися складно – вони чинять опiр до останнього, а новi легко зникають. Отже, вам знадобиться цей нехитрий метод, аби закрiпити вивчене.

Витягнiть iз Колоди пам’ятi бiлу картку 3 ? 5. На одному боцi напишiть заголовок – слово «Так». Нижче запишiть лише тi методи, якi отримали оцiнку «А», такi як: «навчання», «обiцянка винагороди» чи «похвала». Пiд списком намалюйте стрiлочку, спрямовану донизу, – вона нагадае вам, що треба перегорнути картку. На iншому боцi напишiть «Нi» та вкажiть усi методи з оцiнкою «F», як-от: «прочухан», «змагання» тощо.

Тепер знову покладiть картку до Колоди пам’ятi, перетягнiть ii гумою та тримайте поряд, поки читатимете далi.



Вiтаю! Ви щойно засвоiли Урок перший: ставтеся до себе як до переможця – i незабаром ви ним станете.




УРОК ДРУГИЙ. Знайдiть собi союзникiв


Коли воiни наших племен укладалися спати, вони оточували себе союзниками, якi мали наглядати за ними, – адже коли вночi душа залишае тiло, аби мандрувати свiтом сновидiнь, тiло не в змозi захистити себе.

Ден Джордж[16 - Ден Джордж (1899–1981) – вождь одного iз племен на пiвденному заходi Канади; вiдомий актор, письменник, активний захисник прав корiнних народiв краiни.], член племенi тлiнгiтiв[17 - Тлiнгiти – iндiанський народ, який живе в пiвденно-схiднiй частинi Аляски та на прилеглiй територii Канади.], Гейнс, Аляска, 1959

Тепер, зрозумiвши, що мотивуе вас до дiй, ви зможете вирушити у свою велику подорож. Однак невiдоме часто лякае нас. Вам знадобляться двi речi, без яких ви обходилися, коли жили рутинним життям: вiдважнiсть i безпека. Наше суспiльство не поспiшае задовольняти такi потреби. Уважають, що ми якось вiднайдемо iх у собi.

Америка – краiна iндивiдуалiстiв i людей iнiцiативних, звиклих самостiйно вирушати на пошуки свого щастя. У свiтi наших пращурiв було бiльше формальностей. Розпочати щось нове було важче, бо дiяло значно бiльше обмежень i правил. Родини та громади зазвичай значно суворiше контролювали всiх, хто входив до iхнього складу, та вважали це бiльш виправданим, нiж вважаемо ми. Традицii були сталими.

Сьогоднi ми отримали свободу вибирати нашi власнi шляхи, i це великий дар. Проте ми позбавленi зн

Страница 13

чноi частини пiдтримки, властивоi старому свiту, тому бiльшiсть iз нас не бажае або боiться на повну користуватися своею свободою. Наша iндивiдуальнiсть коштувала нам неабияких утрат, i глибоко в душi ми це знаемо. У компанiях, армii, школах також це знають. Коли в цих структурах хочуть домогтися серйозних результатiв, там створюють групи пiдтримки, якi й виконують поставленi завдання. І хай як завзято соцiальнi iнституцii проповiдують iндивiдуальнiсть, вони надто прагматичнi, аби цiлком на неi покладатися.

Засвоюючи подальшi уроки, коли ваша мрiя почне набувати форми й у вас з’явиться рiшучий намiр здiйснити ii, ви навчитеся створювати власну, особисту команду пiдтримки, як це роблять установи. Утiм, навiть для того, щоб узятися за пошуки своеi мрii, ви потребуватимете вiдчуття безпеки. Якщо ви будете наодинцi, ваш iнстинкт самозбереження перебуватиме насторожi день i нiч – цей стрес вас виснажить. Вам необхiдна вiдвага, яка народжуеться з усвiдомлення, що ви не самотнi. Вам необхiдна команда, особлива команда, яка чатуватиме вас упродовж подорожi у свiт вашоi мрii, – уявна команда спiльникiв.

Яка може бути користь вiд уявних спiльникiв? Вони не триматимуть драбину, коли ви пiднiматиметеся на дах, проте вони заповнять порожнечу, що виникае в самотнiй душi та змушуе вас почуватися непевно – а непевнiсть завжди супроводжуе мандри незвiданими свiтами. Не помилiться, адже ви стали саме на такий шлях пригод. Ви вирушаете на пошуки життя, яке вам до вподоби, спираючись на таланти i здiбностi, на якi ви, можливо, ранiше не зважали. Хоч як ви налаштованi, така пригода завжди видаеться ризикованою.

Корiнним американцям це вiдчуття вiдоме дуже добре. Вони знають, як заручитися пiдтримкою спiльникiв в особi духiв. Ви теж маете духiв-спiльникiв, i урок другий допоможе вам iх знайти.


Урок другий. Знайдiть собi союзникiв

Бiльшiсть iз нас пам’ятае, як хтось пiдтримував нас час вiд часу, коли ми потрапляли в бiду. Повернiться на хвилину в минуле i пригадайте один такий випадок. Можливо, то була ваша мама, яка захистила вас вiд цькувань, або дiдусь, який став на ваш бiк, коли мама розлютилася на вас. Може, дружина захистила вас перед родичами чи за вас заступився товариш, коли вчитель був несправедливим. Навiть якщо спiльники були у вас рiдко, такi ситуацii чудово запам’ятовуються. Власним нутром ми гостро вiдчуваемо вiдмiннiсть мiж самотнiстю за хитких обставин i усвiдомленням пiдтримки.

Історично склалося так, що корiнним американцям нiколи не бракувало спiльникiв. Вони беззастережно могли покластися на членiв свого племенi та на iншi племена, з якими уклали союз. Водночас вони визнавали потребу в духах-спiльниках, могутнiх силах, до яких вони зверталися по допомогу в разi потреби. Переважно то були духи iхнiх предкiв, духи тварин-тотемiв[18 - Тотем – iстота чи предмет, що е засновником племенi.]: вовка, ведмедя чи крука. Вiрили, що цi духи-спiльники були зобов’язанi захищати своiх живих дiтей, коли б тi до них не звернулися, – тобто на них можна було цiлком покластися. Корiннi американцi вiрили: щоразу, засинаючи, увi снi вони вирушають у подорож до далекоi невiдомоi землi. Вони збирали навколо себе духiв, аби тi були насторожi, доки вони не повернуться до свiдомостi.

Вiрите ви в духiв чи нi, та ви мусите визнати, що ця практика свiдчить про глибоке розумiння людськоi натури. Якщо ви коли-небудь зважувалися самотужки здiйснити смiливий крок – полишали домiвку дитиною чи намагалися опанувати iноземну мову в дорослому вiцi – ви чудово розумiете це почуття самотностi та невпевненостi у своiх силах. Не тому, що ви слабкi, а тому, що це властиво вашiй природi.

Усi змiни, навiть приемнi, зумовлюють страх. Первiсний iнстинкт, що сидить глибоко в кожному, не дозволяе нам довiряти невiдомому. Сумнiваетесь? Улаштуйте наступний експеримент. Увiйдiть до фойе незнайомоi офiсноi будiвлi, пiднiмiться найближчим лiфтом або сходинками на будь-який поверх i ступiть уперед. Вiд лiфта трохи пройдiть холом i зупинiться на хвилину. Уважно прислухайтеся до своiх почуттiв. Мабуть, вам буде трохи незатишно, бо ви не знатимете, що вiдповiсти, раптом хтось поцiкавиться, чому ви туди прийшли. Це нормально. Та ви не просто розгубитеся, у вас виникне якесь невизначене вiдчуття. То буде певною мiрою тваринна тривога.

Тепер спробуйте провести такий самий експеримент, але разом iз приятелем, i ви помiтите, що почуваетеся зовсiм по-iншому. Змiнюеться все. Хоч ви досi не знаете, де перебуваете, i вам трохи нiяково вiд запитання про причину свого перебування в офiсi, проте поряд iз вами е людина, яка переживае те саме, тож вашi побоювання зникають.

Компанiя рятуе вас не лише вiд тривоги, вона рятуе вас i вiд болю.

Пошуки мрii можуть змусити вас почуватися сиротою. Якщо це здаеться вам перебiльшенням, замислiться ненадовго. Щоразу, залишаючи знайому мiсцину й вирушаючи в незвiданому напрямку, ви стаете аутсайдером. Ви не знаете пароля до вашого пункту призначення, тамтешнiх звичаiв, i, ймовiрно, вас там нiхто не зустрiчат

Страница 14

ме з розкритими обiймами.

Навiщо життю, до якого ми прагнемо, вести нас до невiдомих свiтiв? Бо (хiба що за винятком одиниць щасливчикiв, якi вдало вписались у свiт своiх батькiв) ми всi маемо залишити домiвку, аби пiти за покликом власного серця. Ми знали, ким ми е вдома, знала це й наша родина. Та навряд чи iм була знайома та сторона нашоi особистостi, що плекае таемнi мрii. Якщо вашiй родинi подобаеться обробляти землю i вона належить до невеликоi громади, вони не зрозумiють дитину, яка волiе подорожувати свiтом i жити у великому мiстi. Вони можуть сприйняти це як вiдмову вiд iхнiх устоiв. Їх можуть налякати чи розсердити вашi небезпечнi амбiцii. Вони можуть навiть побачити у вас чужинця та вiдштовхнути вiд себе. По сутi, ви залишаетеся на самотi. Ви вже не е одним цiлим зi своею родиною, водночас у жодному iншому мiсцi ви ще не почуваетеся як удома.

Як трапляеться, що ми е такими несхожими на своiх родичiв? Ми можемо розмовляти однiею мовою, так само поводитися, та коли йдеться про нашi заповiтнi мрii, на арену виступають таланти, обдарування, особливi стилi мислення. Нашi здiбностi е успадкованими властивостями. Якщо ви швидко бiгаете чи вiдрiзняетесь особливою грацiею в танцях, це означае, що ви отримали в спадок здатнiсть вiдчувати власне тiло в просторi. Якщо ви обожнюете малювати, – ви, можливо, успадкували дар своерiдно бачити навколишнiй свiт. Такi таланти рiдко трапляються у ваших братiв, сестер або батькiв.

Генетичнi риси мають властивiсть ховатися впродовж багатьох поколiнь, а потiм раптом без попереджень з’являтися в родинах, де iх не розумiють. У бухгалтера чи зварника може народитися син або дочка, якi несподiвано стають ученими-садiвниками. Проте для недосвiдченого ока садiвник-початкiвець несхожий на садiвника – вiн схожий на пересiчну людину, яка валяе дурня, копирсаючись iз рослинами. Я знаю обдарованого математика з родини художникiв, якi переконанi, що iхнiй син невдаха, бо для них математика е буденним предметом, що не потребуе творчого пiдходу.

Несхвальна реакцiя родичiв глибоко проникае у вашу чутливу дитячу душу та розхолоджуе вас. Саме тодi стае боляче. Саме тодi вам найбiльше бракуе пiдтримки. Саме тодi ви почуваетеся сиротою.

А сиротi дуже складно йти за своею мрiею. Найчастiше ми намагаемося переконати себе у власнiй смiливостi, якоi насправдi не вiдчуваемо. Утiм позитивне мислення й аутотренiнг не створять вiдчуття безпеки, бо, вдаючись до подiбноi тактики, ми дiемо самiтно. А коли ми самiтнi, ми не можемо позбутися почуття, нiби ми – сироти. Коли ми самотнi, ми не в змозi залатати тi вибоiни, що iх залишае в нашiй самооцiнцi жорстокий свiт.

Вам потрiбнi союзники, i негайно!

Вам потрiбнi люди, якi вiрять у вас i бачать ваш талант зараз, на початку, коли ви й самi ще в ньому не переконанi. Де ви повиннi за такий короткий термiн знайти спiльникiв? Одного дня ви будете готовi вирушити на пошуки реальних людей, якi могли би пiдтримати вас. Я подiлюся з вами певними iдеями й допоможу iх вiднайти (див. урок сьомий, «Банк iдей»).

Однак на вихiдному етапi реалiзацii цiеi програми вам потрiбно створити команду прихильних до вас духiв – так, як це роблять корiннi народи Америки, – ви маете оточити себе ними, щоб вони захищали вас вiд невпевненостi та смутку пiд час вашоi подорожi в пошуках мрii.

Навряд чи ми в змозi встановлювати зв’язок зi свiтом духiв так легко, як це до снаги корiнним американцям, але, використавши уяву та пам’ять, ми здатнi впоратись iз цим завданням досить непогано.

Можливо, вам захочеться залишити таких союзникiв бiля себе назавжди, навiть коли у вас буде реальна команда пiдтримки, тому що уявнi спiльники мають великi переваги.


Уявнi спiльники так само потрiбнi, як i справжнi

По-перше, ви можете обрати кого завгодно. Я нiколи не отримувала згоду вiд Альберта Ейнштейна, щоб розвiсити його фотографii у всьому будинку, та я не думаю, що вiн був би проти скласти менi компанiю – адже йому це майже нiчого не коштуе. У моему гаманцi е iзраiльський банкнот номiналом десять шекелiв iз побляклим портретом Голди Меiр[19 - Голда Меiр (1898–1978) – iзраiльська державна дiячка, одна iз засновникiв держави, 4-й прем’ер-мiнiстр Ізраiлю.]. Щоразу, коли я дивлюся на ii вольове, доброзичливе обличчя, це надае менi трошечки мужностi. Серед свiтлин, якi я ношу iз собою, е фото одного з моiх улюбленцiв iз минулого – гарного, довгошерстого чорного собаки. Я переконана, що вiн – могутнiй i люблячий дух, завжди готовий уявно пiдтримати мене, коли б я до нього не звернулася.

Є ще одна чудова причина для створення уявних союзникiв: це нагода навчитися просити про допомогу й отримувати ii. Нам потрiбна така практика, бо бiльшостi з нас бракуе досвiду в планi пошуку спiльникiв. Якщо ви не належите до тих, кому неабияк пощастило зростати в оточеннi найкращих друзiв, вам доведеться дiзнаватися на самотi, чого чекати вiд справжньоi дружби. Також потрiбно вмiти просити про допомогу. Мало хто володiе цим умiнням iз дитинства, рештi доводиться цього вчитися

Страница 15

Якщо ви прагнете навчитися розпiзнавати та впускати до свого щоденного життя справжнiх, живих союзникiв, знаходити вiдданих друзiв i самi теж бути такими, ви маете набути нового досвiду. Вам необхiдно зрозумiти, як це – мати однодумцiв, мати право звернутися по допомогу, бути смiливими, – усе це роблять тi, у кого в душi панують спокiй i вiдчуття захищеностi. Пошуки уявних прихильникiв дадуть вам це розумiння.

Спершу ви повиннi з’ясувати, що вам потрiбно вiд союзникiв.


Вправа 1: Що вам потрiбно вiд союзникiв?

Замислiться на хвилинку й уявiть те, що ви хотiли б отримати вiд своiх якнайкращих союзникiв. Вам доведеться докласти певних зусиль, бо, мабуть, ви не звикли мати багато прибiчникiв i не знаете, чого побажати. Подивiться на моi пропозицii: можливо, вони допоможуть вам зрушити з мiсця.

Менi потрiбнi спiльники для того, щоб вони:

? любили мене таким (такою), яким (якою) я е, – тодi менi не доведеться перейматися тим, як iм догодити;

? давали менi добрi поради (здаеться, вони чимало знають);

? пiдбадьорювали мене й не дали полишити свою мрiю, раптом менi захочеться це зробити;

? використовували свою силу на мою користь;

? у важливих речах були схожими на мене – мiж нами не повинно бути суттевих вiдмiнностей;

? мали що розповiсти цiкавого, щоб менi не було нудно;

? були впевненi, що моi мрii справжнi та я маю талант, аби втiлити iх у життя;

? завжди, коли потрiбно, пiдтримували мене.

Звучить дивовижно, чи не так? Це лише перелiк бажань, не бiльше, тож не вагайтеся й додайте вiд себе все, що вам заманеться.

Запишiть своi вiдповiдi на окремому аркушi в нотатнику, потiм уважно перегляньте написане. Ваш список буде не такий, як мiй або чийсь iнший. Виконайте наступну вправу, i ви зрозумiете, про що йдеться.


Вправа 2: Оцiнiть усi пункти в списку

Цiлком iмовiрно, що вам сподобалися всi бажання з мого перелiку, а також, звiсно, тi, що ви додали до власного списку, проте не всi вони однаково важливi. Тепер я хочу, щоб ви пронумерували пункти в певному порядку – вiд найбiльш до найменш значущих для вас. Бiля найважливiшого поставте «1», бiля наступного за важливiстю – «2» i таке подiбне. Тепер уявiть, що у вашому списку – лише п’ять рядочкiв для тих ролей, якi гратимуть вашi союзники (насправдi iх не лише п’ять, та для цiеi вправи припустiмо на хвилинку, що бiльше мiсця немае). Якби вам довелося викреслити всi пункти за винятком п’яти, яким би ви надали прiоритет?

Ви можете цього ще не усвiдомлювати, та ви зараз розробляете особистий список, унiкальний вiдбиток ваших власних, iндивiдуальних потреб. Жодна людина у свiтi не змогла би скласти цей список замiсть вас. Тiльки ви розумiете, що вам потрiбно, аби зробити все якнайлiпше.

Утiм, навiть занотувавши все необхiдне, ви не завжди добре пам’ятатимете цей список. Ви не звикли думати про своi потреби в такiй комбiнацii, тому iх перелiк може легко забутися. Це означае, що час додати ще одну картку до вашоi Колоди пам’ятi, яка би постiйно нагадувала вам про суттевi для вас речi.

УВАГА! КОЛОДА ПАМ’ЯТІ

Вiзьмiть чисту картку розмiром 3 ? 5 дюймiв i напишiть зверху: «Менi потрiбнi спiльники для того, щоб вони…» Потiм занесiть до картки всi своi бажання з вправи 1 – те, що ви хотiли б отримати вiд своiх союзникiв. Не зупиняйтеся на п’яти пунктах, запишiть усе, що тiльки спадае вам на думку, з обох бокiв, – тiльки пишiть розбiрливо. Якщо можливо, залиште трохи мiсця: раптом найближчими днями чи тижнями у вас виникнуть iншi iдеi.

Тепер щоразу, починаючи перебирати картки з Колоди, ви будете натрапляти на цю, i вона вам нагадуватиме, чого ви чекаете вiд своiх спiльникiв. Щойно ви засвоiте це, у вас буде два варiанти, причому обидва вкрай кориснi для вас. Ви можете зрозумiти i простити собi, раптом забракне сил. Або ж зiбрати навколо себе всiх своiх помiчникiв i отримати те, що вам потрiбно.

А зараз наступне запитання: кого б ви волiли бачити серед своiх союзникiв?


Вправа 3: Складiть список кандидатiв у союзники

Кого б ви хотiли бачити на своему боцi? Спочатку проведiть великомасштабний пошук, залучивши до свого списку якомога бiльше кандидатiв. Улаштуйтеся зi своiм записником i олiвцем у тихому куточку, де ви матимете можливiсть трохи помiркувати, i занотуйте iмена всiх потенцiйних прибiчникiв, яких тiльки згадаете.

Аби ваша уява працювала краще, поглянете на наступнi категорii та спробуйте згадати принаймнi одне iм’я в кожнiй iз них. Я робитиму це разом iз вами, аби ви бачили моi варiанти.

Історичний дiяч: Марко Поло, бо вiн захоплювався пригодами й мандрами. Абрагам Лiнкольн, адже вiн такий добрий i втiшний на вигляд. Голда Меiр – вона була земною, мудрою та вмiла спiвчувати. Альберт Ейнштейн, тому що вiн обожнював думати.

Хто-небудь iз дитинства: мiй дiдусь Макс – незважаючи на те, що вiн не розмовляв жодною вiдомою менi мовою, ми завжди чудово розумiли одне одного.

Лiтературний герой, кiно- чи телеперсонаж: Джо з «Маленьких жiнок»[20 - «Маленькi жiнки» – роман американськоi письменниц

Страница 16

Луiзи Мей Олкотт (1832-1888), у якому розповiдаеться про життя чотирьох сестер iз бiдноi, проте дружноi родини; його вважають класикою пiдлiтковоi лiтератури.] – вона була творчою, люблячою i веселою; Йентл (iз однойменного фiльму[21 - «Йентл» (1983) – американська музична мелодрама Барбари Стрейзанд. Героiня фiльму – еврейська дiвчина, яка перевдягаеться й удае iз себе хлопця, аби, попри традицiю, здобути освiту й пiти шляхом свого батька-рабина.]), яка любила вчитися й наважилася пiти за своею мрiею; Ширлi Валентайн (iз однойменного фiльму[22 - «Ширлi Валентайн» (1989) – фiльм британського режисера Льюiса Гiлберта, що розповiдае iсторiю домогосподарки, яка зважуеться докорiнно змiнити свое життя.]) – вiдважна й кумедна, вона могла би стати чудовою подругою. Також Голдi, головна героiня дитячоi книжки «Goldie the Dollmaker»[23 - «Goldie the Dollmaker» («Голдi-лялькарка») – дитяча книжка американськоi письменницi та iлюстраторки М. Б. Гоффштейн (нар. 1942 р.). Головна героiня – Голдi – живе на самотi в маленькому будиночку в лiсi; у власному свiтi, сповненому тепла й любовi, вона створюе дивовижнi ляльки, якi стають для дiтей справжнiм скарбом.], та Бабетта з кiнофiльму «Бенкет Бабетти»[24 - «Бенкет Бабетти» (1987) – кiнострiчка данського режисера Габрiеля Акселя, що розповiдае iсторiю жiнки, яка працюе прислугою в невеличкому рибальському селi. Отримавши неочiкуваний виграш, вона – найкращий у минулому кухар знаменитого паризького ресторану – без жалю витрачае цiлий статок на добру справу.], тому що вони обидвi – справжнi митцi.

Живi та померлi героi вашого дорослого життя: Вiнсент ван Гог – я в захватi вiд його листiв братовi Тео, у яких вiн писав про французьке село; жiнка (не пам’ятаю ii iм’я), яка рятувала дiтей у роки Другоi свiтовоi вiйни[25 - Автор, iмовiрно, мае на увазi Ірену Сендлер (1910–2008) – польську соцiальну працiвницю, яка пiд час Голокосту врятувала близько 2500 еврейських дiтей. У 1965 роцi державою Ізраiль Ірена Сендлер була вiдзначена почесним званням Праведника народiв свiту.]. Дiдусь у грецькому селищi, витривалий i терплячий. Мiй гарний чорний собака.

Ось такий у мене список.

Тепер складiть свiй. Розгорнiть записник на чистiй сторiнцi, позначте на нiй дату й напишiть iмена всiх своiх союзникiв, якi тiльки спадуть на думку. Занотовуючи iмена, намагайтеся уявити перед собою обличчя. Не обмежуйтеся категорiями, що е в мене. Збирайте собi спiльникiв звiдусiль. У майбутньому ви будете поповнювати цей список. Помiстiть усiх на однiй сторiнцi. Мiж iменами залиште трохи вiльного мiсця, аби до кожного додати пояснення й обгрунтувати свiй вибiр – як зробила я.

Закiнчивши роботу, перечитайте свiй список – погляньте, кого ви обрали та що написали. Чи не характеризуе вiн вас певним чином? Мiй, наприклад, може дещо про мене розповiсти. Цiлком очевидно, що менi дуже важливо, аби мене розумiли. Це дае менi вiдчуття безпеки та впевненостi. Я також бачу власне прагнення оточити себе цiкавими, незалежними людьми, якi дотримуються незворушних принципiв i мають багатий досвiд. А що ви помiтили? Вiзьмiть олiвець, пiдкреслiть ключовi для вас слова i помiркуйте, що вони можуть про вас розповiсти.

Ще одне. Чи помiтили ви, наскiльки теплiшим став ваш свiт, коли ви думали про тих людей i писали iхнi iмена? Вам подобаються люди, про яких ви думали, i ви готовi повiрити, що й ви подобаетеся iм також. У якомусь сенсi вашi роздуми й занотовування були не чим iншим, як медитацiею. Ідеться про медитацiю в ii первинному значеннi. Не спустошення розуму, а його наповнення, наближення вас до предмета ваших думок, проникнення всього, що ви написали, у ваш розум. Така мисленнева дiяльнiсть зiгрiвае вашу душу.

Погляньте знову на свiй список iмен i уявiть на хвилинку, що ви здатнi зазирнути в очi декому iз цих людей. Приготуйтесь до зворушливих вражень. За мить ви впустите своiх союзникiв до власного життя, до свого реального життевого простору. Та наразi лише те, що ви думаете про них, дивитесь у iхнi обличчя, уже мае на вас потужний вплив. У щоденнiй метушнi легко забути всiх видатних особистостей – справжнiх i вигаданих, якi стали невiд’емною частиною вашого життя. Та якщо просто припустити, що вони на короткий час опинилися поряд, ви зрозумiете: кожен, хто зачепив ваше серце, залишиться з вами назавжди й терпляче чекатиме, щоб огорнути теплом i пiдтримати вас, коли б ви про нього не згадали.

Саме тому треба подбати, аби iхнi iмена були з вами повсюди.

УВАГА! КОЛОДА ПАМ’ЯТІ

Витягнiть iще одну картку. Назвiть ii «Союзники» та занесiть усiх до списку. Сподiваюся, iмен набралося чимало i вам доводиться писати дрiбним почерком, аби вмiстити iх. Коли закiнчите, повернiть картку до Колоди пам’ятi. Сидячи в автобусi чи в приймальнi або чекаючи, доки ваш спiврозмовник вiзьме слухавку, навмання перегляньте своi картки – ви напевне натрапите на цю. Прочитайте список i звернiть увагу на iм’я, на якому зупиниться ваш погляд. Цей перший, випадковий вибiр i е потрiбним варiантом. Несподiвано ви вiдчуете,

Страница 17

iби до вас приеднався ваш вiртуальний помiчник – якраз той, який вам потрiбен цiеi митi.


Вправа 4: Зберiть своiх союзникiв навколо себе

Аби впродовж дня не забувати своiх спiльникiв, подбайте про те, щоб вам було комфортно з ними пiд одним дахом – нiби вас приiхали провiдати любi родичi. Найлiпше – знайти мiсце, де вони могли би розмiститися. Огляньте свою кiмнату й помiркуйте, де iм було б найкраще. Деякi з моiх прибiчникiв зайняли стiльцi за письмовим столом, тому що саме там вони потрiбнi менi найбiльше. Ширлi Валентайн у моiй уявi сидить, схрестивши ноги, на лiжку в мене за спиною, на обличчi в неi усмiшка, а в руцi – плакат iз краевидом Грецii. Бабетта примостилася праворуч вiд мене й витирае чоло кухонним рушником, вiдпочиваючи пiсля приготування iжi. Де б ви розташували своiх союзникiв?

Дiстаньте нотатник i запишiть, де б ви волiли бачити своiх уявних друзiв, коли вони зберуться бiля вас. Огляньте свiй будинок i свое робоче мiсце та вiднайдiть куток для кожного. Щоб не забути, де ви iх розмiстили, занотуйте все. Без власного мiсця вашi союзники не будуть справжнiми.

Найближчими тижнями спробуйте знайти свiтлини чи картини з iхнiм зображенням, або ж самi намалюйте iх портрети. Потiм розташуйте на вiдповiдних мiсцях, аби побачити iх, ледве пiдвiвши очi. У моiй кiмнатi фотографiя Ейнштейна стоiть на книжковiй шафi, а Голдi-лялькарка дивиться на мене зi сторiнки книжки, улаштувавшись на столi бiля комп’ютера. Ви можете прикрiпити фото одного зi своiх союзникiв до лампи, аби згадувати про нього чи неi щоразу, коли вимикаете свiтло, а iншого – до вхiдних дверей, аби вiн супроводжував вас, коли ви виходите з дому в повсякденних справах.

Приблизно так. Тепер вони здаються реальнiшими, чи не так?


Вправа 5: Хай вашi союзники заговорять

На цьому етапi вашi союзники можуть здатися такими реальними, що ви ледве не чуете iхнi голоси. Що, на вашу думку, вони сказали б вам зараз? Уявiть, нiби всi вони розмiстилися на своiх мiсцях. Із якими словами вони звертаються до вас цiеi митi? Я, скажiмо, почула таке:

Бабетта: «Художник нiколи не бувае бiдним».

Ширлi Валентайн: «Оскiльки ти дослухаешся до власного серця, ти не припустишся надто серйозних помилок».

Голдi: «Тут поблизу е щось прекрасне, чим можна помилуватися? Твоiй душi краса надзвичайно потрiбна».

Марко Поло: «Кидай роботу й починай мандрувати! Тобi вiдкривати новi свiти!»

Ейнштейн: «А я гадаю, Марко, що тут, у ii роботi, теж багато чого незвiданого».

Тепер запишiть усе, що почули ви. Якщо однiеi сторiнки не вистачить, продовжте на наступнiй. Не поспiшайте, прислухайтеся. Ви почуете iх.

Гаразд. Отже, у кожного iз ваших спiльникiв е iм’я, свiй куточок i голос. Для вас вони справжнi, i ви можете будь-коли зiбрати iх навколо себе.

Зачекайте хвилинку. Пропоную додати трохи реальностi!

Хiба ваше рацiональне «я» не протестуе й не переконуе вас, що, якими б славетними не були вашi союзники, у реальному життi ви таких нiколи не знайдете? Що ж, можливо, ви маете рацiю.


Назад до реальностi

Чи зможете ви коли-небудь знайти реальних людей, здатних надати вам пiдтримку, яку ви описали у своему списку побажань? Чи може реальнiсть здiйснити вашi фантазii? Звiсно нi – хiба що вам дуже-дуже-дуже поталанить. Реальнi люди мають своi власнi потреби, проблеми i зазвичай якiсь своi примхи – у них нечасто е час i бажання цiлком присвятити себе вам. Однак реальний, у всiх вiдношеннях досконалий союзник, готовий вiддатися вам повнiстю, зовсiм не потрiбен! Навiть уявних спiльникiв ви обираете заради однiеi-двох притаманних iм рис, а iхня компанiя вам знадобиться лише час вiд часу та й то ненадовго. Так само i з реальними помiчниками. Насправдi потреби в якiйсь надзвичайнiй пiдтримцi немае – лише в невеличких, справдi потрiбних вам дозах.

Та чи не вiддалить вас вiд реального свiту цей уявний рай iз видатних союзникiв? Звiсно нi. Ви знаете рiзницю мiж дiйснiстю та фантазiею. Ви просто збагачуете свое справжне життя, ви не пiдмiняете його. Ви лише намагаетеся покращити свою реальнiсть.

Кого б ви вiдтепер не зустрiчали, ви будете насторожi, чатуючи на риси, якi вам так дорогi у ваших спiльникiв. Ви помiчатимете, кому iх бракуе, а в кого вони е. Коли ви порiвняете реальних людей iз iдеалом, у вас нiби вiдкриються очi. Ви збагнете, що деякi з ваших приятелiв поводяться не надто добре – ви можете навiть сказати iм про це. Можливо, ви з’ясуете, що люди, якi нiколи не опинялися в центрi вашоi уваги, весь цей час непомiтно були вашими вiдданими друзями, i почнете цiнувати iх, як вони того заслуговують. Отже, хоча нiхто з людей (i уявних союзникiв також) нiколи не вiдповiдатиме всiм вашим вимогам, новi знання пiдвищать вашi шанси залучити до свого життя гiдну компанiю. Пiдтримка уявних дружнiх стосункiв iз союзниками стане для вас чудовим досвiдом.

А ваша уява – набагато потужнiший навчальний iнструмент, нiж ви гадали. Я читала про професiйного лижника – iз ним трапився нещасний випадок, i вiн провiв декiлька мiсяцiв прикутий до

Страница 18

iжка. Щодня вiн лежав годинами iз заплющеними очима, уявляючи, як вiн катаеться вкритими снiгом схилами гiр. Коли вiн нарештi одужав i став на ноги, лiкарi були здивованi – його м’язи майже не зазнали атрофii пiсля тривалоi нерухомостi. А щойно вiн отримав можливiсть знову повернутися на гiрськолижну трасу, його час перевершив усi очiкування.


Коли кликати союзникiв?

Вам нi до чого проводити по кiлька годин на день, управляючись у спiлкуваннi iз союзниками, та в критичнi моменти iхня компанiя не завадить: ви просто нагадаете собi, що не самотнi, й отримаете корисну пораду. Є три випадки, коли звернутися до союзникiв найважливiше: уранцi, щойно ви прокинулися, перед тим, як ви розплющите очi; потiм серед дня – вони допоможуть вам зiбратися з думками та згадати, ким ви е; i нарештi пiзно ввечерi, коли вимикатимете свiтло. Поринаючи в сон, спробуйте уявити, нiби вашi спiльники ведуть дружню дискусiю, що надзвичайно вас тiшить. Якщо ви засинаете з такими почуттями, ваше тiло розслабляеться й у вас здоровий сон. Незабаром я дам вам бiльше рекомендацiй щодо корисних розмов, якi можна намалювати у своiй уявi, лягаючи в лiжко. Та насамперед хочу попередити вас про ситуацii, коли звертатися до союзникiв конче необхiдно, i такi ситуацii виникають спонтанно.

Ви завжди повиннi скликати своiх спiльникiв, коли почуваетеся сиротливо.

Як тiльки обставини змусять вас вiдчути самотнiсть i невпевненiсть, як тiльки вам почне здаватися, що вашi мрii недолугi i прагнути iх безглуздо, – це сигнал: негайно звертайтеся до союзникiв. Спочатку мрii дуже тендiтнi. Вони тримаються лише на сподiваннях i уявi. Доки вони не набрали силу, iх легко зруйнувати й перетворити на попiл. Вiдчуття самотностi робить iх ще хисткiшими.

Ви можете цього навiть i не усвiдомлювати, та саме тодi вас огортае бiль.

У таких випадках можна спробувати позбутися цього вiдчуття за допомогою самовмовляння. Проте внутрiшнього дiалогу недостатньо, щоб утамувати сердечний бiль, спричинений самотнiстю. Ресурси, здатнi вiдновити ваш баланс, е глибоко всерединi вас, але до них важко дiстатися, лише переконуючи себе почуватися краще. Це лише пiдсилюе самiтнiсть i пiдтверджуе той факт, що вам нi з ким поговорити, крiм як iз собою. Коли ми видумуемо собi спiльникiв, ми зазвичай заповнюемо цю порожнечу, згадуючи, як хтось пiклувався про нас у дитинствi.

Ви можете заперечити, що вигадування спiльникiв – це черговий спосiб вести розмову iз самим собою, та ви побачите, наскiльки ця практика яскравiша i змiстовнiша. Наш розум за своею природою е допитливим i невгамовним, легко потрапляе в полон до нових вражень, людей i пригод, – отже, ваша голова охочiше допомагатиме вам, коли ви розгорнете перед нею справжню виставу з дiалогом.

Тож замiсть вихваляти себе самим дозвольте це робити своiм союзникам, а замiсть того, аби вести внутрiшнiй дiалог, звернiться по пораду до своiх спiльникiв. Це захопливiше й цiкавiше, до того ж на якийсь час ви вiдчуете, нiби ви – улюблена дитина, а не сирота.


Вправа 6: Опишiть своi першi зустрiчi iз союзниками

Упродовж наступних трьох-чотирьох днiв не забувайте спiлкуватися з деякими зi своiх спiльникiв щоранку, перед тим як устати, бодай раз удень, а також щовечора, перед сном. Якщо вони щось вам казатимуть, занотовуйте iхнi слова на картки – потiм додасте iх до своеi Колоди пам’ятi. Скрiпiть картки канцелярською скрiпкою, аби наприкiнцi дня не забути переглянути iх.


Ця програма даеться вам важко? Тодi ви робите щось не так

Бiльшiсть iз нас, немов слухнянi дiтки, сумлiнно намагаеться виконати всi завдання – так само як виконували б важке домашне завдання. Проте я хочу, щоб ви зробили все можливе, аби зустрiчi з однодумцями з вашого списку не перетворилися на обтяжливу принуку на кшталт присiдань. Зустрiчi iз союзниками мають залишати враження в тiй частинi вашого мозку, де зберiгаються спогади про щасливi часи та безхмарнi фантазii. Завдяки цьому ви завжди будете гостинно на них чекати. Незабаром вам не треба буде нагадувати, що у вас е спiльники. Це як вiтамiни для вашоi душi.

Коли ви схибите i пропустите якесь iз трьох щоденних побачень, нi про що не хвилюйтеся. Потрiбно лише кiлька приемних зустрiчей, аби ви звикли до думки, що ви не самотнi, i та думка мiцно закарбувалася у вашiй пам’ятi. Згодом усе вiдбуватиметься автоматично. Це не потребуе важкоi, постiйноi працi, тож не варто бути до себе надто суворим, навчаючись спiлкування iз союзниками.

Щодо впорядкованостi такого спiлкування, тут я, по правдi, маю кiлька iдей, якi можуть стати для вас несподiванкою.

Майже всiх нас привчають до думки, що завершити будь-яку справу можна тiльки завдяки наполегливостi й непохитностi. В окремих випадках так i е, та це трапляеться значно рiдше, нiж ми можемо собi уявити. Читаючи цю книжку, ви помiтите, що в нiй бiльшiсть вправ забирае зовсiм небагато часу – iх можна виконати у вiльну хвилину. Я дуже обережно ставлюся до прагнень бути послiдовним i робити все щодня, мов заводний. Передусiм неухильно дотримуват

Страница 19

ся встановленого режиму й нiколи не вiдхилятися вiд нього – надто складно: в iншому разi всi б так i робили. Та основне, що такi намагання налаштовують вас на поразку.

Програми, якi вимагають вiд вас кожного дня щось писати – чи робити щось iнше, – створенi з добрими намiрами, та, як на мене, очiкувати вiд них реальних результатiв не варто. Не важливо, як довго ви дотримуетеся певного розкладу, урештi-решт, ви його порушуете. Бiльшостi з нас послiдовнiсть не притаманна. Мiй приятель щоранку медитував упродовж трьох тижнiв, i воно йшло йому на користь. Тепер вiн ледве не соромиться того, що не витримав такого графiка.

«Невже ти серйозно сподiвався, що медитуватимеш кожного Божого ранку решту свого життя?» – запитала я. «Тебе послухати – то, схоже, я впадаю в крайнощi, – вiдповiв вiн, – проте я все одно почуваюся невдахою».

Знайте: завжди, коли надто багато людей не вiдповiдають вимогам, справа не в людях, а у вимогах.

Я хочу тут створити програму, яка вiдповiдатиме звичайному ритму життя реальних людей. Усi спроби запровадити жорсткi змiни у власний розпорядок дня е дещо необачними: рiч у тому, що ми нiколи нiчого не знаемо напевно. На моiй пам’ятi було зруйноване не одне непохитне переконання, i нашi погляди змiнилися на протилежнi. Цiкаво, скiльки людей страждають тепер вiд проблем зi спиною через те, що iх учили сiдати з положення лежачи та пiднiмати ноги, не згинаючи колiна? Цiкаво, скiльки людей мають пiдвищений рiвень холестерину, бо десятилiттями нас переконували iсти якомога бiльше м’яса та якомога менше вуглеводiв? У 30-тi роки ХХ ст. багато американцiв грудне вигодовування вважали негiгiенiчним i антинауковим! Хто знае, яку з беззаперечних iстин буде спростовано наступною?

Такi перетворення мають насторожити всiх нас – ми не повиннi брати близько до серця кожне нове судження, яке змушуе нас удаватися до радикальних змiн. Часом деяка «непослiдовнiсть» стае рятiвною та не дозволяе вам по-справжньому нашкодити собi. Стара порада «мiра понад усе» стосуеться самовдосконалення не менше, нiж потурання своiм бажанням. Інодi менi здаеться, що бiльшiсть наших переконань вiдносно того, що е для людини корисним, швидше тримаеться на релiгiйних пережитках iз нашого пуританського минулого, нiж на реальнiй оцiнцi тiеi чи iншоi дii. За настановами робити щось кожного дня криеться думка, що ми маемо докладати неабияких зусиль, аби бути доброчесними, – iнакше ми непомiтно перетворимося на аморальних осiб. Наче забувши щодня помолитися, ви забули би про iснування Бога.

Так само я раджу вам ставитися скептично до програм iз самовдосконалення, якi беруть за взiрець успiшностi вiдомих мультимiльйонерiв iз нашого минулого: уважають, що вони викликають захоплення, бо немилосердно змiтали зi свого шляху все, що ставало iм на завадi. Якщо ж придивитися до цих промисловцiв пильнiше, можна помiтити не лише iхню одержимiсть, а й вiдсутнiсть моральних принципiв. Невже ми повиннi почуватися невдахами, якщо ми на них не схожi?

Час прийняти за iстину те, що розум людини та енергiйнiсть ii зусиль не е результатом щоденних занять. Мозок не накачаеш, як бiцепс. Ми не вивчаемо складнi поняття, придiляючи iм по годинi щодня, – ми студiюемо iх, доки не зрозумiемо, а потiм робимо перерву в заняттях, аби знання засвоiлися.

Фермери не керуються вказiвками з пiдручника, коли засiвають поля чи заготовляють сiно, – вони стежать за погодою. Привчаючи тварину вам довiряти, ви не прагнете ставитися до неi добре щоранку о десятiй годинi. Ви просто поводитеся з нею добре, коли б ви ii не побачили. Щоб рослина росла, ви не поливаете ii щодня – ви поливаете ii тодi, коли висихае земля. Творчi iдеi теж не виникають примусово, вони живуть власним життям. Дослiдження свiдчать, що значна кiлькiсть найгенiальнiших iдей виникала тодi, коли iх автор займався справою, нiяк не пов’язаною iз предметом вiдкриття. Тому шануйте власнi природнi ритми.

Як казав Ральф Волдо Емерсон[26 - Ральф Волдо Емерсон (1803–1882) – фiлософ i письменник, один iз найвидатнiших американських мислителiв.], «безглузда послiдовнiсть – це демон, що живе в обмежених умах». Отже, дозвольте собi бути непослiдовними у виконаннi вправ iз наступних роздiлiв.

Деякi роздiли – як-от цей – запропонують вам лише кiлька разiв на чомусь зосередитися. Іншi вимагатимуть, аби ви безупинно списували десятки аркушiв, виконуючи шалену вправу, мета якоi – переворушити сотнi спогадiв.

Та що б я не просила вас зробити в цiй програмi, моя мета – дотриматися тверезих вимог i дозволити вам вiдчути задоволення вiд успiшно виконаноi роботи. Це не рознiження. Це звичайний здоровий глузд.


Не забувайте датувати записи

Оскiльки ця програма не мае жорсткоi структури та можна спокiйно час вiд часу влаштовувати собi перепочинок на кiлька днiв, важливо знайти iнший спосiб упорядкувати свою роботу – так само, як фоновий ритм пiснi пiдтримуе та впорядковуе ii мелодiю.

Для вас такою структурною основою буде час. Тому кожного разу, записуючи щось у нотатник або на картку, не заб

Страница 20

вайте вказувати дату й час. Я рекомендую мати в записнику календар на рiк – у разi потреби вiн завжди буде напохватi.

Якщо ви датуватимете кожну сторiнку своiх нотаток, незабаром ви помiтите ознаки певноi системи. Така система вiдображатиме потреби вашого життя та ваших власних природних ритмiв. Ця iнформацiя безцiнна. Чергування пауз iз перiодами активiзацii дiй, зумовлене конкретними подiями у вашому життi, що спостерiгаеться упродовж тривалого перiоду, наче сейсмограф, допоможе зрозумiти модель вашого способу життя та коливання ваших енергетичних рiвнiв. Якщо ви збираетеся будувати життя, що пiдходитиме вам, необхiдно знати, як ви функцiонуете вiд природи.

До того ж ви засвоiте кiлька важливих урокiв про сам час – як вiн безупинно рухаеться вперед, а разом iз ним рухаеться свiт – незалежно вiд ваших почуттiв. І це не обмеження, це перевага. Це чергове пiдтвердження того, що ви е частиною нерозривного цiлого, яке iснуе в природi. Згодом ви дiзнаетеся, що й сам час – захищаючи вас вiд аморфностi, змушуючи обирати власний темп, нагадуючи вам про необхiднiсть неухильно рухатися вперед – цiлком мiг би стати одним iз ваших основних союзникiв.

Цей союзник вiдкрие вам одну з найцiннiших iстин: ви не маете у своему розпорядженнi вiчнiсть. За одне це ви маете бути йому вдячнi. Та лише в тому разi, коли це переконае вас рухатися далi, а не панiкувати.

Працюючи безсистемно, ви спочатку почуватиметеся незвично, та, придивившись до ситуацii пильнiше, усвiдомите: насправдi ви так само працювали й ранiше, просто це радикально вiдрiзняеться вiд вашого уявлення про те, як слiд працювати.

Ми вважаемо, що стаемо доброчесними, вже лише тому, що встановлюемо собi недосяжнi стандарти, проте почуваемося кепсько, коли не в змозi iх дотримуватися! Якщо моi iнструкцii здаються вам недостатньо суворими й залегкими, це тiльки тому, що вони не створюють iлюзiю доброчесностi.

Доведеться багато вiд чого вiдмовитися. Настане час, коли вашi почуття пiдказуватимуть вам, що вам краще робити, – мить за миттю. І не слухайте нiкого, хто казатиме вам про надмiрну увагу до власноi особистостi. Не знаю, чи зможете ви за такого пiдходу стати на чолi краiни чи армii, та ви зможете й повиннi прямувати до своеi мрii, мов прапор, пiднiсши догори свою iндивiдуальнiсть. Інакше, урештi-решт, ви житимете чужим життям. Це буде жахливою втратою для вас. І для всього свiту.


Повернiмося до союзникiв

Способiв, якi дадуть змогу вам скористатися допомогою союзникiв, е багато, i менi хотiлося б навчити вас користуватися деякими з них якомога швидше. Першого вечора, як я i пропонувала, спробуйте уявити своiх союзникiв, захоплених приемною та цiкавою бесiдою, – тема може бути будь-якою. Просто уявiть, як вони розмовляють мiж собою, коли ви засинаете. Так ви призвичаiтеся до iхньоi присутностi.

Наступного вечора уявiть, що вони розмовляють про вас, вихваляючи вашi окремi риси. Вашi спiльники не повиннi говорити: «Вона надзвичайна!» Це надто розпливчасто. Хай вони висловлюються конкретно: «Вона надзвичайно кмiтлива!» чи «Вона неймовiрно артистична!», «Вона добра», «У неi чудово розвинута iнтуiцiя» тощо. Це може вас настiльки пiдбадьорити, що ви й не заснете. Та це може так само й засмутити, бо надто вiдрiзнятиметься вiд реальностi. Бiльшiсть людей у щоденному життi рiдко чуе похвалу на свою адресу, хоча всiм нам вона конче потрiбна. Я вважаю, що похвала робить нас смiливими. Глибоко в душi ми знаемо собi справжню цiну, та усвiдомити це одразу нелегко. Необхiдно, щоб нас хвалили iншi люди, iнакше ми забудемо, що заслуговуемо на високу оцiнку.

Є ще одна роль, iз якою союзники можуть упоратися блискуче: вони дають слушнi поради. Тож я хочу, щоб наступного вечора ви спробували виконати таке завдання: поставте своiй групi пiдтримки складне запитання. Якщо вам довго не вдаеться розв’язати певну проблему, уявiть, нiби вони обговорюють ii, та прислухайтеся до розмови, доки не заснете. Уранцi, перш нiж устати з лiжка, трохи зачекайте, зосередьтеся – можливо, ви вже маете вiдповiдь!

УВАГА! КОЛОДА ПАМ’ЯТІ

Прокинувшись, не пропустiть свою першу думку, запишiть ii на картцi. Назвiть картку «Першi думки» та покладiть ii до Колоди пам’ятi, аби вони завжди були з вами впродовж дня. Ви неодноразово помiчатимете, що та перша ранкова думка мiстить у собi цiнну для вас iнформацiю.

Отже, ви отримали неймовiрне поповнення у вашiй Колодi пам’ятi. До необхiдних вам найкращих способiв мотивацii ви додали список дуже особливих союзникiв, якi стануть вашими супутниками пiд час усiеi подорожi до мрii.

Ця стежка до життя, яке вам до вподоби, стае привабливiшою, нiж ви очiкували, правда ж?




УРОК ТРЕТІЙ. Зрозумiйте власнi почуття


Юнак, який нiколи не плакав, – дикун, а старий, який нiколи не смiеться, – дурень.

    Джордж Сантаяна[27 - Джорж Сантаяна (1863–1952) – американський письменник i фiлософ.]

Брак почуттiв позбавляе нас доброго гумору, гнучкостi й оригiнальностi; придушення почуттiв робить нас педантичними святенниками, якi вс

Страница 21

х повчають; розкритi почуття сповнюють наше життя приемним ароматом, задавленi – його отруюють.

    Джозеф Коллiнз[28 - Джозеф Коллiнз (1866–1950) – американський невролог, автор низки книжок iз медицини та свiтськоi тематики.]

Почуття вiдiграють особливу роль у подорожi до омрiяного життя. Вони слугують вам компасом до правильних цiлей, однак можуть перетворитися й на важкий тягар, що змусить вас зупинитися. Тому що за всiм, що ви робите й чого уникаете, стоять вашi почуття. Коли раптом ви помiтите, що часто зупиняетесь або просто не знаете, куди прямувати, коли ви будете не в змозi усвiдомити своi справжнi бажання, вам треба одне – послухати i зрозумiти своi почуття.

Вони промовляють до вас i знають, що вам потрiбно. Чи вони завжди мають рацiю? Нi, не завжди. Інодi вони помилково сприймають теперiшне за минуле. Тодi страх, гнiв чи образа, якi ви вiдчуваете, належать не вам. Та е спосiб, що дае змогу повернути почуття, якi приходять iз минулого, назад i дивитися на теперiшне свiжим поглядом.

Проблема в тому, що ви не можете зробити цього, застосовуючи здоровий глузд або логiку.

Здоровий глузд i логiка – спiзнiле надбання людства. Почуття ж виникли в нас значно ранiше i е набагато впливовiшими. Щастя та бiль, страх i лють данi нам природою, щоб захистити й уберегти нас як бiологiчний вид. Вони спрацьовують щодня та щомитi, спонукаючи нас до дiй або ж утримуючи вiд них. Очiкування задоволення чи захисту наближае нас до iжi, кохання, притулку. А передчуття болю й небезпеки вiдштовхуе нас вiд незнайомоi мiсцини i тварин, що гарчать.




Конец ознакомительного фрагмента.



notes


Сноски





1


Teamworks: Building Support Groups That Guarantee Success! – букв. «Робота в командi: Як створити групи пiдтримки, що гарантують успiх». (Тут i далi прим. перекл., якщо не зазначено iнше.)




2


Генрi Девiд Торо (1817–1862) – американський письменник, фiлософ, суспiльний дiяч.




3


Великий Бар’ерний риф – найбiльша у свiтi система коралових рифiв i коралових островiв, розташована вздовж пiвнiчно-схiдного узбережжя Австралii.




4


3 ? 5 дюймiв дорiвнюе 7,62 ? 12,7 см – стандартний розмiр каталожноi картки.




5


Скорочено вiд Massachusetts Institute of Technology – Массачусетський технологiчний iнститут (штат Массачусетс, США). Його вважають одним iз найкращих технiчних унiверситетiв свiту.




6


The Idea Factory: Learning To Think At Mit («Фабрика думок: Як навчитися мислити в МІТ») – особиста iсторiя навчання студента МІТ, написана у формi щоденника.




7


The 2000-Year-Old Man («Двотисячолiтнiй чоловiк») – серiя комедiйних скетчiв, якi 1961 року вперше з’явилися на американському телебаченнi, а також були записанi на платiвки. Головний персонаж – двотисячолiтнiй чоловiк (Мел Брукс) – у гумористично-сатиричнiй манерi розповiдае про подii, свiдком i учасником яких йому довелося стати за 2000 рокiв.




8


Приблизно 4,5 кг.




9


Ідеться про той факт, що Дональд Трамп, який на початку 90-х рокiв ХХ ст. перебував на пiку свого багатства та був визнаним володарем iмперii розваг, раптом опинився на гранi банкрутства. До 1997 року йому вдалося розрахуватися з усiма боргами. Подолавши фiнансову кризу, вiн розпочав новi проекти.




10


Сер Едмунд Гiлларi (1919 – 2008) – альпiнiст iз Новоi Зеландii, один iз перших двох людей, якi пiдкорили Еверест.




11


«Офiцер i джентльмен» – американська мелодрама (1982); головному герою, який вступае до вiйськового училища, доводиться пройти справжне пекло армiйськоi муштри.




12


Луiс Госсет-молодший (нар. 1936 р.) – американський актор, виконавець ролi iнструктора Фоулi; здобув премiю «Оскар» за кращу чоловiчу роль другого плану.




13


Рiчард Гiр – американський актор, виконавець ролi Зака Мейо, головного героя картини.




14


У США дiе лiтерна система оцiнювання в освiтi: вiд «A» – «вiдмiнно» до «F» – «незадовiльно». Оцiнка «F» передбачае повторне проходження курсу; ii виставляють, якщо правильно виконано менше 60 % завдань.




15


«В» – «добре».




16


Ден Джордж (1899–1981) – вождь одного iз племен на пiвденному заходi Канади; вiдомий актор, письменник, активний захисник прав корiнних народiв краiни.




17


Тлiнгiти – iндiанський народ, який живе в пiвденно-схiднiй частинi Аляски та на прилеглiй територii Канади.




18


Тотем – iстота чи предмет, що е засновником племенi.




19


Голда Меiр (1898–1978) – iзраiльська державна дiячка, одна iз засновникiв держави, 4-й прем’ер-мiнiстр Ізраiлю.




20


«Маленькi жiнки» – роман американськоi письменницi Луiзи Мей Олкотт (1832-1888), у якому розповiдаеться про життя чотирьох сестер iз бiдноi, проте дружноi родини; його вважають класикою пiдлiтковоi лiтератури.




21


«Йентл» (1983) – американська музична мелодрама Барбари Стрейзанд. Героiня фiльму – еврейська дiвчина, яка перевдягаеться й удае iз себе хлопц

Страница 22

, аби, попри традицiю, здобути освiту й пiти шляхом свого батька-рабина.




22


«Ширлi Валентайн» (1989) – фiльм британського режисера Льюiса Гiлберта, що розповiдае iсторiю домогосподарки, яка зважуеться докорiнно змiнити свое життя.




23


«Goldie the Dollmaker» («Голдi-лялькарка») – дитяча книжка американськоi письменницi та iлюстраторки М. Б. Гоффштейн (нар. 1942 р.). Головна героiня – Голдi – живе на самотi в маленькому будиночку в лiсi; у власному свiтi, сповненому тепла й любовi, вона створюе дивовижнi ляльки, якi стають для дiтей справжнiм скарбом.




24


«Бенкет Бабетти» (1987) – кiнострiчка данського режисера Габрiеля Акселя, що розповiдае iсторiю жiнки, яка працюе прислугою в невеличкому рибальському селi. Отримавши неочiкуваний виграш, вона – найкращий у минулому кухар знаменитого паризького ресторану – без жалю витрачае цiлий статок на добру справу.




25


Автор, iмовiрно, мае на увазi Ірену Сендлер (1910–2008) – польську соцiальну працiвницю, яка пiд час Голокосту врятувала близько 2500 еврейських дiтей. У 1965 роцi державою Ізраiль Ірена Сендлер була вiдзначена почесним званням Праведника народiв свiту.




26


Ральф Волдо Емерсон (1803–1882) – фiлософ i письменник, один iз найвидатнiших американських мислителiв.




27


Джорж Сантаяна (1863–1952) – американський письменник i фiлософ.




28


Джозеф Коллiнз (1866–1950) – американський невролог, автор низки книжок iз медицини та свiтськоi тематики.