Колись шамани древньої Мексики вірили, що простір і час ― це єдине ціле. Час вони уявляли як нескінченний тунель із дзеркальними борознами. Пересічна людина потягом життя може споглядати тільки одну таку борозну, потрапляючи у своєрідну пастку, і лиш обраним до снаги дивитися на будь-яку з них і обертати те, що зветься колесом часу.
